Службовці Генконсульства з допомогою української влади швидко звільнили з полону та повернули на батьківщину тисячі грузинів – учасників першої світової війни. «До грузинського консульства звертаються уродженці Закавказзя, що повернулися з полону, із клопотанням про відправлення на батьківщину. Цими днями консульством відправлено велику групу російських офіцерів – уродженців Закавказзя. Консульство надало їм квитки на проїзд, гроші (по 15 руб. на добу кожному) і продукти», – писав «Одесский листок».

Створення позитивного іміджу Грузії в інформаційному просторі Одеси було важливим завданням Генконсульства, бо спочатку проголошення Грузинської Демократичної Республіки викликало майже ворожу реакцію в одеській пресі. Створення Грузинського прес-бюро підвищило «градус позитивності» публікацій про Грузію, про її історію, культуру і традиції. Одесити оцінили активну участь працівників Генконсульства у громадському житті міста, наприклад: «Грузинами, що живуть в Одесі, для зустрічі та вітання прибулих союзників обрано особливу делегацію, до складу якої ввійшов грузинський генеральний консул в Одесі п. Ушверідзе, віце-консул 

п. Мудашрі, полковник князь Чавчавадзе та інші. Вчора представника союзної дипломатії в Одесі п. Енно відвідав грузинський генеральний консул п. Ушверідзе». 

З добровольчою армією генерала А. Денікіна, що мала часткову владу в Одесі навесні 1919 р. і повну – у другій половині 1919 р., генконсул домовитися не зміг. Градоначальник Одеси Санников постановив закрити Генконсульство Грузії, а генерал Шиллінг, що керував новоросійським краєм, сказав: «Жодних відносин із Грузією ми не маємо. Консула їй мати не дозволяється».

11 вересня 1919 р. працівники Генконсульства полишили Одесу. Газета «Одесский листок» писала: «Учора пароплавом «Черномор» у напрямку Батумі відплив склад консульства Грузії. Члени консульства на чолі з Євсеєм Ушверідзе залишають прекрасні спогади в серцях одеситів, бо багато які жителі нашого міста у дні «червоного терору» шукали захисту у грузинського представника».

Діяльність консульства була відновлена після апеляції генконсула до англійського та французького командування. Є. Ушверідзе повернувся до Одеси через три місяці і очолив особливу економічну місію Грузинської Демократичної Республіки на Півдні України та в Румунії. Її головними завданнями було встановлення торговельно-економічних відносин, захист прав грузинських громадян і повернення Грузії пароплава «Брати Феофани», затриманого в одеському порту спочатку денікінцями, а потім більшовиками. Перше завдання виконали швидко, уклавши договір про обмін товарами із Правлінням кредитної спілки кооперативів. Грузія зобов'язалася постачати до Одеси паливо, а одесити – зернові продукти й цукор. Виконання інших ускладнювалося відносинами між більшовиками і Грузією.

Висловлення Є. Ушверідзе щодо звільнення грузинського пароплава «Брати Феофани» – зразок захисту національних інтересів і професійної дипломатії.

«Цей пароплав поглинув стільки коштів і праці грузинських дипломатів, що він втратив матеріальне значення, але питання принципу й державної гідності вимагають, щоб пароплав, який прибув сюди під нашим прапором, пішов під ним же до свого вихідного порту Поті», – сказав він.

Із приходом більшовиків в Одесі закрилися всі консульства, крім Генконсульства Грузії. Консули, від'їжджаючи, передали місію захисту прав своїх підданих Є. Ушверідзе. З тієї миті тільки Генконсульство Грузії захищало права іноземців в Одесі та прилеглих містах. В умовах терору Є. Ушверідзе та його колегам вдалося врятувати життя людям різних національностей.

Встановлення радянської влади в Україні ускладнило грузино-українські відносини. Грузинських громадян заарештовували як «підданих меншовицького, буржуазного уряду», забирали особисті речі.

Консул К. Цагарелі, бажаючи допомогти співвітчизникам і з'ясувати правове становище представництва, кілька разів був на прийомі у голови Раднаркому Української РСР Х. Раковського, але безрезультатно. Про ці події свідчить оголошення: «Грузинський консул клопоче про звільнення від реквізиції майна іноземно-підданих до одержання звіту з Києва». У серпні 1919 р. від імені Грузинського уряду Є. Ушверідзе направив ноту до РСФСР із осудом репресій стосовно Грузинського посольства в Москві.

Доля Є.І. Ушверідзе склалася непросто. Він був висланий до м. Кашин (Тверська обл.). Потім заарештований (7 лютого 1942 р.) і засуджений (14 грудня 1942 р.) військовим трибуналом військ НКВС за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР до вищої міри покарання. Вирок був замінений на 10 років позбавлення волі. Є. Ушверідзе відбував покарання у «Південному залізничному таборі НКВС». Звільнився у 50-ті роки. Жив у Тбілісі, працював в арбітражному суді. Помер 1960 року.

На завершення хочеться нагадати його пророчі слова про значення зв'язку Одеси і Грузії, що стали дороговказною зіркою для дипломатів нинішнього Консульства Грузії в Одесі. «Я не мислю Одесу, настільки зацікавлену у відносинах із Грузією й настільки тісно пов'язану з нею, без представництва Грузії», – сказав він.

Ці слова збулися через 80 років, коли 26 травня 1998 р. було відкрито Генеральне консульство Грузії в Одесі.