Тепловий лічильник як усвідомлена необхідність

Вартість опалення взимку в умовах різкого підвищення тарифів сьогодні обговорюють повсюди. І головне питання, що цікавить як індивідуальних, так і колективних споживачів, полягає в пошуку шляхів заощадження коштів, які доведеться заплатити теплопостачальним організаціям. 

– Жителі будинків ЖБК першими зрозуміли, що треба встановлювати будинкові прилади обліку тепла, – розповідає перший заступник начальника управління майнових справ обласної ради Анатолій Рагулін. – Це допоможе відразу перейти до оплати тільки спожитого мешканцями, а не постаченого підприємством тепла. Бо зараз люди, по суті, платять двічі. Спочатку за тепло, яке губиться в мережах і не забезпечує комфортної температури для життя в їхніх квартирах, а потім ще й за електрику, якою їм доводиться дообігріватися. 

– Але ж лічильник не розв’яже всіх проблем…

– Так, безумовно. Зали­шаться проблеми із внутрішнбудинковими мережами, з перепадом температур на різних поверхах будинку. Але це вже другорядні питання. Головне, за допомогою теплового лічильника вдасться досить істотно скоротити витрати на оплату послуг із теплопостачання. 

Справді, сказане Анато­лієм Володи­миро­вичем підтверджують, зокрема, дані по місту Києву, де процес встановлення лічильників почався раніше. Там після встановлення лічильника (при вартості тепла 374,6 грн/Гкал) оплата склала 1400 грн за опалювальний сезон. За аналогічний період без лічильника (при вартості 237,7 грн/Гкал) платили 1700 грн. Тобто реальне заощадження коштів може скласти від 30 до 50%. 

– Анатолію Володими­ровичу, придбання теплового лічильника – послуга недешева. Державних програм підтримки громадян у їхньому прагненні почати заощаджувати немає. Що тут діяти? Невже доведеться розраховувати тільки на себе?

– Є програми кредитування, які дозволяють одержати компенсацію в розмірі до 40 відсотків тіла кредиту. Це істотна фінансова підтримка. Але це тільки для будинків ЖБК і будинків, де створено ОСББ. Для будинків комунальної власності це не працює. На Черемушках живе багато людей старшого покоління. Вони психологічно не сприймають кредит, бо не звикли жити в борг.

– За даними Міністер­ства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Одеса істотно відстає за темпами створення ОСББ від інших великих міст. Виходить, що й зі встановленням теплових лічильників у лідерах не будемо…

– Не дуже вже й так. Адреси, де прилади обліку в будинках уже встановлено, в Одесі є. А далі ті, що живуть по сусідству, цікавитимуться розвитком ситуації. Якщо побачать вигоду від роботи лічильників, почнуть установлювати їх скоріше.

Можу сказати, що вже найближчим часом теплові лічильники з’являться на вулицях Космонавтів, у будинках під номерами 17, 27/4, 31/2, 42, 48, Генерала Петрова – номери 16, 17, 19, 23/3, 25-ї Чапаєвської дивізії, номер 8.

– Лічильників багато різних. Як правильно зорієнтуватися на ринку й вибрати?

– На чотири під’їзди п’ятиповерхового будинку цілком вистачить лічильника «Ду25». Але вибір усе-таки залишається за мешканцями. Як член постійної комісії з житлово-комунального господарства, структури самоорганізації населення та розвитку паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, можу подати допомогу в підготовці технічних умов, виконанні проекту встановлення теплового лічильника та безпосередньо монтажі. Моя громадська приймальня розташована на вулиці Генерала Петрова, 22, кабінет 115. Телефон – 799-28-14. 

– Багато хто говорить про встановлення індивідуальних пелетних котелень…

– Гадаю, такий шлях виправдав би себе тільки в деяких районах Одеси, а також на деяких об’єктах соціальної сфери, де є можливість за нормами їх встановити. Де старий житловий фонд опалюється від Одеської ТЕЦ, треба розглядати питання індивідуального опалення у квартирах. Наприклад, у районі 411-ї батареї є інтернат. Там приватний інвестор установив нові пелетні котли. Тепер інтернат купує тепло вищої якості, але дешевше. 

Районну нову котельню побудували й на Бугаївці, коли припинив своє існування завод радіально-свердлильних верстатів. Будинки підприємства залишилися без опалення, тому й довелося споруджувати котельню. Аналогічний проект, на жаль, не був реалізований у Лузанівці. Там і нині є будинки, у яких постійно холодно, бо джерело подавання тепла по старих, спрацьованих мережах розташоване на відстані 4 кілометри.    

– А в районах області?

– Там працюють кілька фірм, які пропонують спорудити пелетну котельню як послугу. Їм треба тільки надати приміщення, а потім оплачувати тепло за набагато нижчими тарифами. 

Наприклад, у Білгороді-Дністровському є педучилище. Опалюється воно від місцевої ТЕЦ по 1800 гривень за гігакалорію. Там є технічна можливість установити пелетну котельню й одержувати тепло по 1100 гривень за гігакалорію. 

На мій погляд, на наступний рік керівники всіх бюджетних установ області мають задуматися про альтернативний шлях теплопостачання. Це не означає, що від централізованого теплопостачання треба відмовлятися. Потрібні альтернативні варіанти, що дозволяють заощаджувати кошти. 

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті