Батьки хірурга Олександра Карпенка теж лікарі. Мама Парасковія Іванівна багато років працює в Дивізії у сільській дільничній лікарні, а батько – у Жовтому Ярі. Тож над вибором майбутньої професії Олександр особливо не задумувався. Вступив до Одеського національного медичного університету на лікувальний факультет і паралельно навчався на фармацевтичному, який також успішно закінчив. Потім три роки інтернатури. З них півтора працював в Одесі на базі лікарні залізничників і стільки ж – у Татарбунарській центральній районній лікарні. Тут і вирішив продовжити свою трудову діяльність як хірург. А оскільки ця спеціальність потребує не тільки чималих теоретичних знань, але й міцних практичних навичок, намагається брати участь як асистент практично в усіх планових операціях. Але оперує і самостійно. Олександр вдячний завідувачеві хірургічного відділення Леонідові Захаровичу Гуденку, який допомагає йому опанувати всі тонкощі професії.
Але працює Олександр Карпенко на півставки ще й у районній поліклініці травматологом. Усі нескладні переломи тут лікують на місці, а хворих із травмами, що потребують складного оперативного втручання, у разі потреби направляють до обласної лікарні, або викликають для них консультанта з області. Тому в найближчій перспективі у Олександра – закінчити додаткові курси за такими спеціальностями, як ортопедія і травматологія.
Минулий рік підніс Олександру несподіваний і дуже приємний сюрприз. З урахуванням того, що власного житла у нього не було, районна та міська влада спільно придбала для молодого хірурга трикімнатну відомчу квартиру, урочисто вручивши йому ордер і ключі. Тепер Олександр із дружиною Ольгою та однорічною дочкою пов’язують своє майбутнє тільки з Татарбунарами – містом, що стало для родини Карпенків рідним.
