Є думка, що оскільки морська галузь переживає тяжкі часи, їй не потрібна наука
– Це досить спірне твердження, – говорить директор ДП «ЧорноморНДІпроект» Сергій Георгійович Нікулін.
На сьогодні в інституті схрестили свої принципи державна форма власності та підприємництво. Виживати доводиться, коли закон про порти ще не цілком опрацьований, обмальовує С. Нікулін загальну ситуацію в галузі. Статус національного перевізника не працює. Транзитний потенціал не використовується по максимуму. Проте інститут є єдиним в Україні місцем, де виконуються дослідження в галузі економіки морського транспорту. Тільки завантажуй!
Як клином на діяльності НДІ зійшлися транспортна стратегія та морська політика України. Але поки вони не знайшли відображення в жодному нормативному документі, крім хіба що Закону України «Про морські порти». Як наслідок, багато які напрями перебудови морської галузі не набули розвитку. Наука з її прогнозами здатна зазирати в майбутнє. І оцінювати сьогодення, в якому попит на науково-технічну продукцію визначається вже не тільки пропозицією, але й якістю цього специфічного товару.
Наука не права, а право не наукове?
– Недосконала нормативна база – серйозна проблема морської галузі, – говорить С. Нікулін. – Так, «Технологічні норми проектування судноплавних каналів» не оновлювалися з 1988 року, «Норми проектування портів» – з 1978 року. Уже «з бородою» такі документи, як норми днопоглиблення, підводно-технічних робіт, різного роду правила...
Мозковий штурм щодо перегляду цієї архівної купи інститутові до снаги. Але стриманий тим, що законотворчість не розцінюється як наука. Пропозиції людей з наукового світу не вдається підняти до рівня закону, єдиного для всіх.
– Замовити нам розробку таких норм Міністерству інфраструктури не дозволить Мінфін. Адміністрація морських портів могла б зробити замовлення, але гідротехнічні споруди перебувають на балансі не тільки її, але й інших організацій. Як ділити витрати із суміжниками? Виходить замкнене коло. Доводиться жити за старими нормами доби розвинутого соціалізму, – підсумовує директор «ЧорноморНДІпроекту».
Наука – сила, поки її фінансують
За нинішнім розкладом, МІУ є останнім у списку міністерств за обсягом коштів, виділюваних на науку. У рамках відомства більша частина дістається залізничникам і автомобілістам. Морський транспорт опиняється у становищі бідного родича. Як позначається на його науковій базі це монопольне збочення?
– Увага до галузевої науки є. Але виділення коштів на її розвиток дедалі меншає. Відповідно менше й важелів щодо приведення задумів у дію, – говорить С. Нікулін.
І показує рукою в кінець двору, що став імпровізованою кунсткамерою гідротехнічних конструкцій, так і не впроваджених у серійне виробництво. Їх застосування пов'язане з посиленням і створенням нових типів причальних споруд, берегозміцненням, хвилегасінням. Для їх створення в минулі роки були спеціальні лабораторії. З вищезгаданої прозаїчної причини вони вже чверть століття законсервовані до кращих часів. Досліди в них не проводяться.
Гідротехніки інституту більше виступають у ролі проектувальників або контролерів, що інспектують гідроспоруди на предмет відповідності техпаспорту. Іноді, замість того, щоб займатися ґрунтовними дослідженнями, доводиться надягати водолазні костюми та пірнати на дно до основи причалів.
Математика – замінник фізики
Як говорить С. Нікулін, дослідження поведінки водних мас у природніх і штучних водоймах, можливостей маневрування судна в тому чи іншому середовищі так само актуальні. Але вже давно немає замовника, який би взявся утримувати лабораторні приміщення. Моделювання ситуацій зараз здійснюється математичними засобами.
Мода на прикладну науку застаріває. Оцінку фізичного впливу майбутнього об'єкта на довкілля, наприклад, на морську фауну, цілком можна прорахувати на комп'ютері.
Щоправда, подібні замовлення шукати дедалі важче. Гарантована зайнятість, якою завжди славився інститут, – у минулому. Залишається лише радіти, що персонал в НДІ стабільний. І його інтелектуальний капітал користується попитом. Молоді працівники як фахівці «дорослішають» швидко. Крім того, як відзначає С. Нікулін, усім властиве почуття професійної гордості, всі пишаються честю бути заліченими до когорти вчених-гідротехніків. Керівник шкодує, що зарплата його підлеглих не адекватна їхньому потенціалу.
Повний… госпрозрахунок
Підняти зарплату немає можливості. А все тому, що НДІ, обтяжений багажем усіх атрибутів держпідприємства, змушений працювати на ринку як приватна фірма. Тобто цілком себе забезпечувати – так би мовити, бути на повному госпрозрахунку. Але маневрувати розміром доходів складно, бо ДП залежить від державних розцінок і не може їх регулювати, як це роблять приватні підприємці. Плюс «висить» маса непотрібного майна, яке не можна продати. Від цього собівартість продукції є катастрофічно завищеною. І це знижує конкурентоспроможність «ЧорноморНДІпроекту». А зарплата у працівників мізерна.
Корінь суперечності – в наявності величезної кількості основних фондів, ще не замортизованих, але вже не потрібних. Непродуктивно утримувати бездіяльні лабораторії та службові приміщення загальною площею близько 14 тисяч кв. м, коли потрібно максимум 2 тисячі. Чому б не здати їх в оренду?
Тут теж своя заковика. При переданні в оренду інститут зможе одержувати тільки 30% від платежів. Решта надходитиме до Фонду держмайна України. Чи не завелика плата за люб'язний дозвіл фондовиків?
Втім, орендарів ці проблеми не стосуються. Гірше, що держава – як господар майна – створює цінову напругу, і ті, хто хотів би орендувати метраж у НДІ, шукають інші приміщення у тому ж районі, де плата за квадратний метр нижча. Так гроші вислизають із потенційного обороту інституту.
Щастя, що його виключили з переліку об'єктів, приналежних до стратегічних. І тепер хоч якось можна маневрувати майном через Міністерство.
І шкода, що докорінно змінити цю ситуацію поки що не можна.
