Житель Саврані, ветеран Великої Вітчизняної війни Андрій Петрович Деркач відсвяткував свій 90-річний ювілей.
Розділити з ювіляром радість завітали поважні гості – керівники району, районної ветеранської організації, представники селищної громади. Цінний подарунок – іменний наручний годинник від Одеської обласної ради – вручив ветеранові голова райради Микола Базей. Безперечно, роки наполегливої праці стали запорукою глибокої людської поваги та шани, говорилося у вітальному листі від голови районної державної адміністрації Віталія Свічинського.
Родом А.П. Деркач із села Кидрасівки Бершадського району Вінниччини. Дитячі роки його були тяжкими. Коли Андрійкові минуло сім років, батька репресували. Довелося хлопчині заробляти на хліб насущний, пасучи корів. Шкільну грамоту переймав від молодшої сестри.
У роки війни п’ятнадцятирічного юнака мобілізували на Донбас, де він працював у колгоспі, згодом вступив в ополчення. Жив у чужій родині. Її щиросердну господиню Орину Тимофіївну називав матір’ю, бо жінка ставилася до нього як до рідного сина...
Випало пройти й тяжкими дорогами війни у складі спочатку стрілецького, а потім – зенітно-артилерійського полку. Перемогу зустрів неподалік польського міста Любліна.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність», медалями «За бойові заслуги» та «За Перемогу над фашистською Німеччиною».
Демобілізувавшись у 1950 році, А.П. Деркач працював на Гайворонському маслозаводі водієм. Заочно закінчив Звенигородський технікум молочної промисловості, після чого його, як молодого спеціаліста, призначили на посаду завідувача виробництва Балтського сирзаводу.
Рівно 55 років тому переїхав до Саврані, де пропрацював директором маслозаводу з 1961-го по 1968 рік. За його керівництва підприємство розбудовувалося, ставши невдовзі одним із найкращих в області.
У 1968-му Деркача обирають головою найвідсталішого на той час колгоспу ім. Петровського (с. Вільшанка). За десять років головування Андрія Петровича значно оновилися виробнича і соціальна інфраструктура господарства. Зокрема, у Вільшанці з’явилися школа і Будинок культури, було прокладено семикілометрову дорогу до села Слюсаревого, якою люди користуються ось уже 30 років.
У 80-90-ті роки розвивалася сфера побутового обслуговування населення. Саме в цей період Андрій Петрович був керівником фактично новоствореного районного Будинку побуту. Він і це підприємство вивів у число провідних в області.
За трудові здобутки А.П. Деркач був свого часу удостоєний орденів Леніна та Жовтневої революції.
У роки незалежності України Андрій Петрович – один із фундаторів відділення соціальної допомоги вдома, яке в майбутньому стало територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. З його ж ініціативи та за його безпосередньої участі з’явилося стаціонарне відділення центру для одиноких людей похилого віку у с. Концебі.
А.П. Деркач і нині у строю, він бере активну участь у військово-патріотичному вихованні молоді. Андрій Петрович завжди готовий допомогти кожному, хто до нього звертається.
Сергій ОСАДЧУК, Анна ВИХОДЕЦЬ
