Служба в армії – не легка прогулянка, проте для Дмитра Гулака армія стала справжньою родиною…
Коли постало питання, чи йти на військову службу, він не вагаючись вирішив не ховатися за своїм «статусом» і робити «липові» довідки, – йому таке не притаманне. Адже будучи сиротою, Дмитро як ніхто інший знав ціну справжній дружбі та єдності. Нині ж серед таких, як і сам, вояків, в омріяному однострої, хлопець цілком задоволений. Завжди поруч офіцери-наставники, які по-батьківськи направляють та дають поради по службі, а також товариші, що готові прийти на допомогу у скрутну хвилину.
– Коли пригадую навчання в Миколаєві, розумію – цей базовий рівень був мені потрібен як етап перевтілення зі звичайного монтера залізничної колії у військового моряка, – розповідає Дмитро Гулак. – При цьому знання, набуті в навчальному центрі, стали у пригоді на посаді механіка відділу телекомунікаційних систем Центру телекомунікацій ВМС ЗС України, куди я потрапив за розподілом. А фізична та морально-психологічна підготовка, яку пройшов у частині, допомогла ще краще адаптуватися у колективі та зрозуміти, що справа військовика – саме те, чого мені не вистачало у житті. Я, безсумнівно, на своєму місці.
Комусь ці слова могли б здатися занадто пафосними, адже Дмитро ще «молодий». Але поспілкувавшись із ним, побачивши, як він прагне за будь-яку ціну потрапити на передову, розумієш, що саме такі хлопці і є майбутнє нашого війська, «контрактна основа», як жартома каже Дмитро.
Звісно, добре було б, якби сьогодні до лав Збройних сил України потрапляли люди з необхідним досвідом і відповідною підготовкою. Та якщо будуть і такі, як Дмитро, ті, для кого слова «боронити рідну землю» – не черговий репост у соцмережах, а обдуманий життєвий вибір справжнього чоловіка, який доводить свої погляди реальними справами, то віримо, що командири зроблять із них професіоналів, адже патріотами вони були ще до підписання контракту…
Не може не радувати молодого й амбіційного юнака можливість кар’єрного зростання. Нещодавно він повернувся із двомісячних курсів у 179-ому об’єднаному навчально-тренувальному центрі військ зв’язку, де особливу увагу приділяли досвідові антитерористичної операції. Після закінчення курсів Дмитро має змогу аргументовано претендувати на підвищення по службі, бо командування високо оцінило здобуті знання та навички матроса і його бажання самовдосконалюватися.
– Коли настане час підписати наступний контракт, я без вагань зроблю це, – підсумував Дмитро Гулак нашу розмову.
