– Країни різні, а ворог один – тероризм, – упевнений командир роти 45-ї піхотної бригадної бойової групи Національної гвардії армії Сполучених Штатів Америки капітан Метью МакКоїн.
Дощового ранку 9 березня 2017 року на полігоні Міжнародного Центру миротворчості та безпеки Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного військовослужбовці 1-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади відшліфовували тактичні прийоми на полі бою у складі відділень. Українські та американські інструктори, не зважаючи на мрячну львівську погоду та не шкодуючи власних сил, муштрували українських піхотинців, як того вимагають польові статути НАТО (адже навчаємося за їхніми стандартами). Командири відділень училися управляти секціями за допомогою засобів зв’язку, викликали групи вогневої підтримки, солдати переміщувалися непомітно полем бою, працювали двійками, зачищали окопи умовного супротивника.
Дещо важкувато було бігати, адже ноги вгрузали у вологий пісок, падати доводилося на мокру від дощу землю, а потім знову вставати, знову падати й повзти. Та все ж на обличчях вояків були помітні задоволені посмішки, коли інструктори, підбиваючи підсумки кожного тактичного вишколу, давали оцінку діям відділень.
– Коли ти в реальному бою, – ділиться думками боєць за позивним Кіт, який уже має за плечима досвід антитерористичної операції на Донбасі, – маєш діяти так, як того вимагає обстановка, як наказав командир. А такі дрібниці, як дощ чи сніг, мокра земля чи багнюка, стають непомітними. Це і є – діяти в бою на рівні рефлексів, перед цим довівши свої дії, свою техніку до автоматизму. Мені подобається, як навчають американські інструктори. На заняттях вони дуже багато уваги приділяють саме тактичним прийомам на полі бою. Для мене теж найголовніше – вміння діяти в бою. Адже навчитися стріляти, на мій погляд, – іще не достатньо для перемоги. Головне – перехитрити, перемудрувати противника, примушуючи його часто помилятися, – каже Кіт.
А от військовослужбовець на прізвисько Шаман іще не має бойового досвіду. Але теж упевнений, що краще всього навчитися тут, на полігоні. В реальному бою, мовляв, у пригоді стане неодмінно.
Колега-інструктор капітан Метью МакКоїн дуже задоволений діями наших піхотинців.
– Я приїхав з Оклахоми в Україну з метою навчити українських вояків по-новому перемагати супротивника, – говорить офіцер з Оклахоми. – Та досі не перестаю дивуватися завзятості та наполегливості ваших солдатів. Вони – дуже добрі учні, і намагаються після кожного заняття взяти для себе щось нове та корисне. З ними дуже добре працювати. Ми навіть почали розуміти один одного, використовуючи лише жести. Я маю неабиякий досвід війни в Іраку та Афганістані, тому всі премудрості збройної боротьби, яких навчився там, воюючи з терористами, передаю нашим друзям з України. Тероризм – ворог непомітний та підступний, підхід до боротьби з ним має свою специфіку. У книжках про це не прочитаєш. Це ви добре знаєте, бо маєте у себе в країні подібне, з чим зіштовхувалися наші війська в Іраку та в Афганістані, – завершує капітан МакКоїн.
