Двадцять дев’ять років тому, 16 серпня 1988 року, в м. Армянську Автономної Республіки Крим народився Денис Петухов. Хлоп’ячі мрії про море привели його до Академії Військово-морських сил імені П.С. Нахимова. В Одеському загоні Морської охорони молодого лейтенанта і чотирьох його однокашників призначили на посади командирів штурманських бойових частин кораблів. А далі кожен ішов шляхом, що прокладав заробленим авторитетом. Денис зростав, опікуваний досвідченими офіцерами на одному з найкращих кораблів загону – «Поділлі». Через два роки прийняв командування катером морської охорони «Немирів».
Денис був людиною запальною, енергійною. Він ніколи не зупинявся на шляху до мети. Недаремно кажуть, що не помиляється лише той, хто нічого не робить. Були, звісно, і помилки, і стягнення, і критика. Однак Денис сприймав це як набуття досвіду і робив висновки з життєвих уроків.
Буремного 2014-го старший лейтенант Денис Петухов навіть не розглядав варіанту полишити службу й поїхати до анексованого Криму, де лишилися родичі. Навпаки, серед найперших подав рапорт на виїзд для посилення Маріупольського загону морської охорони. І вже у червні ніс службу на охороні морських рубежів в Азовському морі.
З 28 серпня 2014 року тактична група катерів морської охорони від Маріупольського загону морської охорони виконувала бойове завдання в Азовському морі поблизу населених пунктів Широкіне та Безименне Новоазовського району Донецької області. Катер під командуванням Дениса Петухова займав позицію за три милі від берега, отримавши завдання щодо недопущення проникнення на територію України незаконних збройних угруповань.
Тридцять першого серпня 2014 року о 15:17 бойовики з берега обстріляли катер керованими ракетами. П’ять ракет прошили катер наскрізь. Спалахнула пожежа. Здетонував боєкомплект. Екіпаж намагався загасити вогонь. Але марно…
Зрозумівши, що катер неможливо врятувати, моряки-прикордонники полишили його, вистрибнувши за борт. Вже у воді, на більш-менш безпечній відстані від догоряючого катера, збагнули, що немає командира і сигнальника. Ті назавжди залишилися на вахті…
За героїзм, особисту мужність і самовідданість, проявлені під час виконання завдань з оборони державного кордону України, старший лейтенант Петухов Денис Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
В день народження героя моряки-прикордонники Одеського загону морської охорони вшанували пам’ять бойового товариша хвилиною мовчання. Біля пам’ятної дошки на стоянці кораблів та катерів завжди є живі квіти. Товариші по службі поклали під дошкою погони капітан-лейтенанта – звання, яке міг би носити сьогодні Денис Петухов. Це знак пошани до справжнього офіцера, бойового товариша, гідного захисника Вітчизни.
