У конструкції кожного пасажирського вагона передбачено стоп-крани. За тим, щоб ці пристрої були справними і неодмінно опломбовані, стежить майстер пасажирського вагонного депо. Він ретельно оглядає і перевіряє всі крани екстреного гальмування після повернення поїздів із рейсу та перед їх відправленням. Для чого вони потрібні?
– Для екстреної зупинки в разі надзвичайної ситуації, – пояснює головний фахівець відділу експлуатації департаменту локомотивного господарства ПАТ «Укрзалізниця» Олександр Лазько. – Нормативними документами дозволяється зривання стоп-крана провідниками та пасажирами у випадках, якщо пасажирам або транспорту загрожує небезпека, наприклад, у вагоні виникає пожежа, але не в разі запізнення пасажирів на поїзд або їхнього невстигання вийти з вагона. Провідники також змушені зупиняти поїзд, якщо пасажири або хулігани-зачепери чіпляються за поручні, – щоб убезпечити життя таких попушників.
Коли зривають стоп-кран, у гальмівній магістралі поїзда падає тиск і автоматично відбувається екстрене гальмування. Про вимушену зупинку машиніст або його помічник сповіщає колегам поїздів, що рухаються слідом, та черговому наступної станції. Якщо це трапилося на перегоні, вказують точні координати. Зарядивши стиснутим повітрям гальмівну магістраль до встановленої норми, працівники локомотивної бригади відновлюють рух.
У 2016 році тільки на Одеській залізниці у поїздах дальнього сполучення пасажири 142 рази зривали стоп-крани. Це в сім разів більше, ніж позаминулого року. Частіше таке трапляється в тих локомотивних депо, які обслуговують пасажирський рух. Як пояснюють фахівці-залізничники, на шляху пасажирських поїздів чимало проміжних станцій, на яких господині пропонують пасажирам духмяні пиріжки, червонобокі яблучка, квашену капустку… І щойно пасажир, вибравши товар, починає розраховуватися грішми, поїзд рушає з місця. В такій ситуації родичі або провідники намагаються затримати потяг…
Сто років тому за необґрунтоване зривання стоп-крана в поїзді людину могли кинути за ґрати. Строгі правила існують і сьогодні. Так, згідно з 283 статтею Карного кодексу України за самовільне, без нагальної потреби, зупинення поїзда стоп-краном або виведення з ладу гальмівної системи передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність – штраф у 50 неоподатковуваних мінімальних доходів, виправні роботи до двох років, арештом до шести місяців, обмеження волі до трьох років. А якщо різке гальмування призвело до загибелі людей, винуватцеві загрожує ув’язнення від п’яти до десяти років.
На щастя, до тяжких наслідків та кримінальної відповідальності останнім часом не доходило. Проте й до адміністративної – також. Як пояснили в пасажирському вагонному депо станції «Одеса-Головна», через відсутність працівників лінійної міліції затримати порушників не вдається. Наприклад, у службі приміських перевезень розповіли, як 12 лютого двоє невідомих, зірвавши стоп-кран у дизель-поїзді Умань – Черкаси, втекли, а працівники локомотивної бригади не могли полишити поїзд, щоб наздогнати зловмисників.
Як розповів перший заступник начальника департаменту локомотивного господарства ПАТ «Укрзалізниця» Ігор Режило, завдяки злагодженим та професійним діям локомотивних бригад відновити рух вдається хвилин за п’ять. Але навіть нетривалі затримки обертаються великими збитками. Транспорт вибивається з графіку, зношуються гальмівні колодки, перевитрачаються енергоресурси. В середньому, при зупинці поїзда вагою 900 тонн витрачається 25 кг дизельного палива на суму понад 570 грн або 105 кВт електроенергії на суму 273 грн. Якщо врахувати всі неграфікові зупинки, набігає істотна сума.
