(Стратити не можна помилувати)
Коли відслідковуєш справу Миколи Чабанюка, яка роками розглядається в одеських судах, мимоволі складається враження, що служителі місцевої Феміди не так справу розглядають, як вирішують нагальне питання пунктуації. А саме: де слід поставити кому в реченні, винесеному в підзаголовок цієї публікації? І, схоже, визначитися ніяк не можуть. Тож і тягнеться розгляд справи з місяця в місяць, відшукуються все нові зачіпки, аби продовжити процес і не приймати остаточного рішення.
Бо насправді ситуація склалася досить дражлива, а зважаючи на реалії сьогодення, вона може й взагалі зайти у глухий кут, – дуже вже нерівнозначні сторони у процесі. Судіть самі: з одного боку – інвалід першої групи, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС (власне, там і отримав велику дозу радіації, що й призвело до інвалідності), а з другого – потужне державне підприємство «Одеський морський торговельний порт».
В активі позивача – «чорнобильська пенсія», якої вже не вистачає й на ліки; два інсульти, інфаркт, операція на серці, значна втрата слуху, а ще – жага домогтися справедливості.
А в розпорядженні відповідача – ціла юридична служба, юна представниця якої Каміла Любарська на одному із судових засідань просто звинуватила позивача… у замаху на держбюджет України – не більше й не менше; а ще, як ви розумієте, відповідач має у своєму розпорядженні достатні фінансові, матеріальні та інші засоби, аби здолати супротивника або змусити його до капітуляції. І якщо вже зовсім чесно, то недореформована судова система, в арсеналі якої залишаються численні способи стосовно законного зволікання розгляду будь-якої справи, не гребує використовувати цей арсенал. А в результаті – десятки суддів різних інстанцій роками розглядають таку, здавалося б, просту й очевидну справу, якій, втім, кінця-краю не видно.
Наша газета розповідала про цей дивний затривалий судовий процес («ОВ» від 12.08.2017 р., «Бесчеловечность в законе»). Дивний, бо суть справи зводиться до видачі одного папірця – довідки про заробітну платню людини, яка ціною власного здоров’я заробила ту платню, але, схоже, недоотримала заробленого тоді, під час ліквідації аварії на ЧАЕС, не може домогтися відновлення порушених права та справедливості й сьогодні.
Як усе починалося
У зазначеній вище публікації йшлося про те, що колишній обрубник чавунно-ливарної дільниці Одеського СРЗ № 1 (з 2007 р. його правонаступник – Одеський МТП) Микола Чабанюк звернувся по довідку про свою зарплатню в період роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС. З 12 грудня 1987 р. по 15 квітня 1988 р. він, призваний військкоматом на військові збори, відпрацював у місті Прип’яті (третя зона відчуження) на ліквідації наслідків страшної біди. І згідно зі ст.ст. 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в Україні внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому, ліквідаторові 1-ї категорії, державна пенсія має нараховуватися з заробітку, отриманого за період роботи в зоні ЧАЕС. Тож саме для перерахунку пенсії й потрібною стала ця довідка.
Довідку йому видали. І не одну (взагалі їх є аж п’ять). Але мова піде про дві останні – № 03/1307 від 16 квітня 2015 р. і № 73/62 від 8 грудня 2016 р. Власне, як засвідчила аудиторська перевірка, призначена Малиновським райсудом 13 квітня минулого року і проведена аудиторською фірмою «Аудит і консалтинг» (м. Київ), обидві довідки не відповідають вимогам законодавства про нарахування середньомісячної заробітної плати, до того ж документи не були оформлені належним чином. Більше того, навіть час перебування Миколи Чабанюка в зоні відчуження клерки примудрилися скоротити майже на три тижні. Взагалі портовим чиновникам не сподобалися ані аудиторський аналіз, ані рішення Малиновського суду. І вони оскаржили його в Одеському апеляційному суді.
Зазначу, що сама апеляційна скарга витримана в такому категоричному, а почасти зневажливому тоні, що апріорі виключає будь-який компроміс у справі. Проігноровано і людяність, і справедливість, і закон.
Судовий марафон триває
Спочатку апеляцію розглядала колегія цивільної палати апеляційного суду під головуванням Ю. Кравця. Перше засідання
5 липня закінчилося оголошенням перерви на вимогу представника порту. Двадцять шостого липня колегія суддів повернула справу до Малиновського суду для усунення виявлених недоліків.
Нова колегія під головуванням судді А. Калараша розпочала розгляд справи 5 жовтня. Але представник порту на засідання не з’явився, хоча й був сповіщений належним чином. Зате на засіданні 26 жовтня представниця порту Каміла Любарська спробувала довести, що порт, як той хазяїн-барин, яку хоче, таку довідку й видає, і ніхто йому не указ. Висновки аудиторів пані Любарська вважає нікчемними, бо, бачте, зроблені вони не ліцензованими експертами, а аудиторами, хоча й теж ліцензованими. Коли ж мова зайшла про призначення судово-економічної експертизи на клопотання позивача, виявилося, що й тут вона проти:
– Я заперечую, – сказала Каміла Любарська. – Оскільки предметом спору є зобов’язання Одеського порту видати громадянину затребувану ним довідку, в апеляційній скарзі ми посилалися на те, що відповідні довідки про зарплату видаються на підставі первинних документів, які свідчать про фактичну виплату заробленого позивачем за час, коли він працював у зоні Чорнобильської АЕС. Підтверджувати експертним шляхом, яка заробітна плата мала би бути виплачена тоді, підстав немає, оскільки, повторюся, відповідні довідки видаються на підставі фактично виплаченої заробітної плати.
За Любарською виходить, що раз людині за роботу в радіаційній зоні заробіток обрахували невірно і рідне підприємство заплатило менше, аніж того вимагало законодавство, то так має залишатися й надалі. Її буквально виводить із рівноваги бажання Миколи Чабанюка отримати довідку про розрахунок заробітної плати згідно з нормативно-правовими актами, які діяли у 1986–1988 роках.
Саме за довідкою 2015 року Миколі Чабанюку була призначена пенсія, значно менша, ніж він мав би отримати, коли б розрахунки були зроблені за законом. Є й інша довідка від того ж порту – 2016 року народження. І вона істотно відмінна від своєї «старшої сестри».
– Як нам з’ясувати, яка з цих довідок є правильною? – поцікавився суддя А. Калараш. – І чому друга довідка так відрізняється від першої? Вона теж видавалася на основі первинних документів?
Зрозумілої та чіткої відповіді на ці питання суд не дочекався. Бо непереконливим здається пояснення про те, що, мовляв, повторну довідку Чабанюку видали не для пред’явлення до Пенсійного фонду, а просто тому, що чоловік звернувся, і не відмовили. І взагалі, пані юрист вважає, що справа суду – «дослідити, видав чи не видав порт» затребувану довідку, а що там в ній написано – справа десята.
Головуючий не погодився:
– Предметом спору є зобов’язання державного підприємства надати саме таку довідку, яку вимагає позивач. Не просто видати довідку, а документ із зазначенням періоду роботи в зоні відчуження з 12 грудня 1987 р. до 15 квітня 1988 р. і з урахуванням чинних на той час годинних тарифних ставок. Ви ж надали довідку, з якою він не згоден, згодом виписуєте іншу… А для того, щоб з’ясувати, якою, згідно з тодішнім нормативно-правовим законодавством, була заробітна плата у 1987-1988 роках і яка тарифна ставка має бути визначена у затребуваній позивачем довідці, ви повинні були надати суду письмові докази. Ви їх не надали. Тому в судовому засіданні ставиться питання про призначення судово-економічної експертизи – для того, щоб експерт на підставі первинних документів дав оцінку цим довідкам і сказав, яка з них правильна і чи обґрунтовані вимоги ставить позивач.
Психолог, правозахисниця Лідія Бровер, яка в суді представляє інтереси Чабанюка, зазначила:
– Жодного належного доказу правоти своєї позиції під час засідання 26 жовтня відповідач не надав. А з пояснень, озвучених Любарською, стає зрозумілим, що заробітна плата Чабанюку за роботу в зоні ЧАЕС не була повністю виплачена, бо обраховувалася невірно. Відповідно й пенсія призначена з порушенням прав Чабанюка. Мене просто вражає антиправова позиція Каміли Любарської, яка вважає, що герой-чорнобилець Микола Іванович Чабанюк, який втратив здоров’я, рятуючи всіх нас, не має права на спеціальну державну пенсію, як інші ліквідатори, з якими вчинили за законом.
Скориставшись своїм процесуальним правом, Каміла Любарська заявила клопотання про перерву у слуханні, щоб підготувати свої аргументи проти призначення експертизи та запитання до експерта. А отже, розгляд справи затягнувся ще на місяць.
28 листопада судовий марафон продовжився. Шкода, але й цього разу дива не сталося. Каміла Любарська надала суду свої заперечення уже в письмовій формі. Обговорення ж сторонами і узгодження з суддями змісту запитань до експертизи не відбулося. Суд просто пішов назустріч порту і задовольнив вимогу Любарської та доручив проведення судової економічної експертизи не експертові ТОВ «Фінансово-експертна служба», як просив позивач, а Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (ОНДІСЕ). І все б нічого, але на той час у розпорядженні суду був лист за підписом директора інституту А. Ріпенка, в якому зазначалося: «З урахуванням реальної експертної завантаженості експертів-економістів нашого інституту, приступити до проведення досліджень експерти зможуть не раніше ІІ кварталу 2018 року».
Тобто процес затягується на невизначений термін, бо у експертів час на проведення експертизи з’явиться не раніше квітня 2018 р.
Була вказана і вартість однієї експерто-години, залежно від складності експертизи, – від 118,80 грн до 178,56 грн. При цьому ніяких пільг при оплаті роботи експертів законодавство не передбачає.
Я це до того, що суд в ухвалі зазначив «витрати по проведенню експертизи покласти на Чабанюка М.І.». Аудиторська перевірка, призначена Малиновським райсудом, обійшлася Миколі Івановичу у 4500 гривень. Скільки доведеться викласти за експертизу – одному Богу відомо. Тож поки що спроба добитися правди від рідної держави для ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС обернулася не лише фізичними та моральними стражданнями, але й істотними матеріальними збитками. А що буде далі?
Лідія Бровер судовою ухвалою не вдоволена:
– З двох питань, які ми ставили у своєму клопотанні про експертизу, суд залишив одне. Питання до експерта про розрахунок зарплати для спеціальної довідки чорнобильця зняли. Питається: для чого колегії апеляційного суду потрібна неповна експертиза без розрахунків?.. На мою думку, своєю ухвалою суд просто затягнув процес як мінімум ще на півроку. До того ж позивач буде змушений заплатити за досить дорогу, але неповноцінну експертизу. Зате відповідач у виграші – він отримав шість місяців, аби набратися сил для чергового бою з інвалідом-чорнобильцем.
На жаль, час грає не на користь Миколи Івановича. Кожне засідання для нього – пекельна мука. А супротивній стороні до того байдуже. Шкода…
А що зрештою переможе – сила права чи право сили – побачимо.
