Четвертий рік поспіль 154 переселенці зі сходу країни і Криму, вигнані з насиджених місць війною, обживаються у Любашівському районі. Близько половини з них – працездатні. Опікуються знедоленими людьми районна влада, місцева громада та небайдужі меценати. Чимало приїжджих поселилися у родичів, решту прихистили небайдужі до чужої біди жителі наших сіл або віддали у їхнє розпорядження порожні будинки. На сьогоднішній день вісім родин обзавелися власними домівками. Хтось придбав у селах хатини власним коштом, декому допомогли місцеві фермери. П’ятнадцятьом переселенцям не вдалося прижитися, і вони подалися, як то мовиться, на багатші села або повернулися додому.
Загалом, громадськість району прийняла переселенців добре і допомогла адаптуватися до нових умов життя. Коли у 2014 році в Троїцькому з’явилися дві родини біженців з Горлівки, сільська рада допомагала переселенцям перевести пенсії на нову адресу. Небайдужі троїчани забезпечували їх продуктами харчування. Керівник фермерського господарства «Шевченко» Олександр Бондаренко спільно з іншими підприємцями завезли борошно, олію, крупи, цукор. Сільська рада допомогла фінансово.
Районна влада докладала максимум зусиль, щоб надати переселенцям гуманітарну допомогу, влаштувати їх на роботу тощо.
Відтоді багато люду з Донеччини та Луганщини осіло у Любашівці, Кричуновому, Янишівці, Бобрику та Гвоздавці. У Новоселівці родина переселенців, вже маючи одну хатину, хоче придбати ще одну для своїх батьків. Обживаючись на новому місці, вони саджають городи та заводять живність, щоб жити по-людськи.
Наприкінці минулого року в Любашівському центрі зайнятості за сприяння громадської організації «Десяте квітня» для внутрішньопереміщених осіб було організовано і проведено практичний семінар. Їх інформували про соціальні послуги державної служби зайнятості, знайомили з інтернет-ресурсами, установами та організаціями, які повинні надавати їм підтримку. Під час проведення круглого столу учасники домовилися співпрацювати і допомагати одне одному, обмінюватися інформацією задля кращого врегулювання усіх питань.
На завершення заходу всім учасникам вручили цінні подарунки.
Сьогодні переселенці не залишені напризволяще, бо, як кажуть у нас, чужої біди не буває. Можливо, після війни хтось і повернеться додому, а для багатьох Любашівський район став по-справжньому рідним.
