Коли робота – постійне свято

Одеський обласний центр української культури нагородив грамотами і подарунками найкращих представників галузі. У номінації «Молодий клубний працівник» заслужену відзнаку отримала Галина Коммунішина – заступник директора з інформаційної, культурно-освітньої та методично-наукової роботи Великомихайлівського будинку культури. Таку грамоту вручено лише двом культпрацівникам області, проте Галина Володимирівна не вважає це чимось винятковим:

– Я люблю свою роботу і намагаюся виконувати її якісно. Звичайно, мені дуже приємно, що мої старання помічають в області, але особисто мені наснагу дають не нагороди. Вони є вінцем того, що ти вже зробив. Більше натхнення я отримую від перепон, коли йду до мети. 

Той, хто не знає Галину Воло­димирівну, може подумати, що це загальні фрази. Мовляв, які перепони можуть бути у працівника культури? Заспівав на черговому святі, та й чекай наступних урочистих заходів. Але це – не про Галину Коммунішину. Вона настільки різностороння творча особистість, що не обмежується лише своїми прямими посадовими обов’язками.

П’ять років тому Галина разом з двома місцевими музикантами – Славком Мельником та Андрієм Райковським – створили гурт «Slanga». Така назва склалася за першими літерами їхніх імен. Вже перші виступи на сцені та один із сольних концертів мали шалену популярність. Зворушливі патріотичні пісні, майстерність та любов до музики глибоко запали людям в душу. 

Коли на сході нашої держави розпочався військовий конфлікт, і чимало жителів Велико­михайлівщини були мобілізовані на фронт, гурт «Slanga» почав давати благодійні концерти у селах району. На зібрані кошти музиканти закуповували товари першої необхідності, теплий одяг та солодощі й відправляли хлопцям на передову.

– На жаль, ми не маємо фінансової можливості, аби підтримувати наших бійців у їх нелегких військових буднях, – говорить Галина Коммунішина. – Але ми вміємо співати, знаємо, як організувати концерт. Тому вирішили допомогти хлопцям таким чином.

Свої перші музичні інструменти учасники гурту «Slanga» купили за власні кошти. Професійний і більш якісний барабан їм придбала Великомихайлівська об’єднана громада. Музиканти також мріють замінити гітару, але для цього потрібно близько 25 тисяч гривень. 

– Зараз ми зіткнулися з черговою перепоною: від нас раптово пішов барабанщик, – сумно сказала Галина. – Як виявилося, знайти йому заміну – це велика проблема, бо ніхто не хоче займатися музикою просто так. Прикро, що люди втратили сенс робити щось заради задоволення, причому не матеріального, а для своєї душі, для радості односельців. 

Цікаво, що пісенний талант Галини був виявлений і визнаний майже випадково. Звичайно, у дитинстві та юності вона залюбки співала вдома перед дзеркалом, проте ніхто й ніколи навіть і не думав, що дівчинка володіє унікальним тембральним голосом. Вперше Галина виступила на сцені, коли вчилася в одинадцятому класі. Тоді вона відпочивала у санаторії Трускавця і вирішила взяти участь у конкурсі «Пісенне джерело». Додому Галина повернулася з грамотою за перше місце. Своєю радістю вона поділилася з подругою, і та вмовила юну співачку виступити на випускному вечорі. Всі однокласники та їхні батьки були в захваті від співу Галини і все допитувалися, чому вона не казала про свій талант раніше. Але і в той момент дівчина ще не усвідомлювала свого покликання в житті. Тож вирішила чомусь вступати на хореографічне відділення Одеського училища мистецтва та культури імені Костянтина Данькевича.

– Мені дуже подобалося тан­цю­вати, але тут, у Великій Ми­хайлівці, не було можливості навчитися робити це правильно, – говорить Галина Коммунішина. – На екзамен в училище приходили добре підготовлені діти, а я, звичайно, провалила іспит. Та одне із завдань, що передбачало демонстрацію музичного слуху, мене врятувало. Бо вже наступного дня мені зателефонували з музичного училища і запропонували вступити на відділення народної пісенної майстерності. Я дуже вдячна долі, що повернула мене на потрібну стежку. Адже зараз я не уявляю свого життя без співу.   

Сьогодні Галина Воло­дими­рівна – не лише відома в районі та за його межами співачка, а й постійна ведуча багатьох урочистих заходів. Вона вміє організувати і провести концерт на високому рівні. Як кажуть колеги, це універсальний працівник культури, надзвичайно творча особистість, професіонал своєї справи. Таких дуже мало в сільських районах.

– Вашій невичерпній енергії не тісно тут, у глибинці? – запитую Галину.

– А я її спрямовую в інше русло – вже третій рік заочно навчаюся у Миколаївському інституті розвитку людини на факультеті права, – відповіла героїня моєї розповіді. – Про зміну сфери діяльності я навіть не замислююся. Просто хочу знати право і мати вищу освіту. В цьому мене підтримують коханий чоловік Віталій і донечка Маргарита. Моя сім’я – це найкращі критики і порадники. Тож я дуже щаслива, що живу в оточенні таких людей, займаюся улюбленою справою. Бо, погодьтеся, в мене не робота, а справжнє постійне свято!

На знімку: Галина Коммунішина отримує натхнення від перешкод

Фото авторки

 

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті