Прожити у щасливому шлюбі сім десятиліть – майже нереально. Але у Великій Михайлівці проживає така феноменальна пара. Ганна Миколаївна і Володимир Дем’янович Богаченки вже сімдесят років плічопліч йдуть по життю. Це подружжя зуміло пронести крізь роки і зберегти теплі почуття, любов і повагу один до одного.
Не зважаючи на те, що їхнє кохання розквітло у голодні повоєнні роки, справжні, глибокі почуття допомогли здолати всі незгоди і тяготи та створити міцну родину.
– Раніше, коли у селі гуляли весілля, збиралася уся громада. Хтось – серед запрошених гостей, а хтось просто подивитися на молодих, послухати музику, потанцювати. На одному з таких весіль і познайомилися ми з Володимиром, – згадує Ганна Миколаївна. – Парубок мені сподобався, бо був гарний, сором’язливий, але я думала, що він вподобав мою сестру. А коли вже через тиждень він прийшов, то зрозуміла, що до мене. Так і почали зустрічатися.
Ганна Миколаївна працювала на той час вчителькою у Великомихайлівській середній школі і заочно здобувала вищу освіту. Час був важкий, жили бідно. Бувало, що не мали й хліба на столі. Молода вчителька ходила до школи у пальто, перешитому зі старої румунської шинелі. Під час сесії Володимир приїздив на побачення до Ганни в Одесу і, гуляючи містом, закохані пригощалася не морозивом чи шоколадом, а шматком малаю (хліб або корж з кукурудзяного борошна), який ділили навпіл. Проте полюбили вони один одного не за статки, а за добре серце, порядність, людяність, працелюбство. Тому ніщо не могло стати їм на заваді – 16 листопада 1947 року Ганна Миколаївна і Володимир Дем’янович побралися.
Весілля було веселе, гуляло все село. Грав духовий оркестр, прийшло багато молоді – співали, танцювали, жартували. Погода того дня видалася сонячною, здавалося, сам Господь благословляв молоде подружжя на довге і щасливе життя. Спочатку розписалися у сільраді, а потім вінчалися у Новопетрівській церкві. І досі зберігає Ганна Миколаївна свій вінчальний віночок в іконі, якою благословляла її мати…
Понад сімдесят років минуло від того щасливого листопадового дня. Вони не були легкими і безхмарними, але долати випробування цій подружній парі допомагали любов, взаєморозуміння, повага один до одного. Ганна Миколаївна багато років, аж до виходу на пенсію, працювала вчителькою у місцевій школі, а Володимир Дем’янович – у лісгоспі. Їх поважали у колективі за працелюбство, людяність, чуйність. У їхній домівці завжди панують мир і затишок. Оточені батьківською турботою і увагою, виросли і пішли у самостійне життя син Олександр і донька Ольга. Має подружжя двох онуків і правнука.
Ганна Миколаївна і Володимир Дем’янович Богаченки пронесли своє найсвітліше почуття через десятиліття і своїм життям довели: скільки б років від весілля не минуло, а справжня любов не згасає! Берегти своє кохання, шанувати і підтримувати один одного – такі побажання від поважних ювілярів усім молодим парам.
