Коли є бажання покращити життя громади

Є такі жінки, для яких реалізація у професійній сфері надзвичайно важлива. Вони не бояться брати на себе відповідальність за доручену ділянку роботи, вміють налагодити взаємовідносини з підлеглими та прагнуть трудитися з користю для своїх односельців.

Саме такою є Альона Камалівна Мирзакірова – начальник управління освіти, культури та молодіжної політики Затишанської об’єднаної територіальної громади. Ще рік тому вона навіть і не мріяла про таку високу посаду, але завдяки власним діловим, професійним та людським якостям їй доручили цю надзвичайно відповідальну і цікаву роботу.

А почалося все з участі в оголошеному конкурсі на посаду директора Затишанського Будинку культури. На той час (це було літо 2017 року) Альона Камалівна працювала вихователем у центрі соціально-психологічної реабілітації для неповнолітніх у селищі Затишшя. Як зізнається сама, робота з дітьми їй подобалась, проте десь глибоко в душі розуміла, що їй тут «затісно», відчувала потребу реалізуватися в чомусь більшому. І така нагода прийшла з утворенням об’єднаної громади. 

– Кандидати на посаду директора Будинку культури мали відповідати не лише певним професійним якостям, а й отримали завдання розробити план культурного розвитку наших населених пунктів, – розповів голова Затишанської об’єднаної громади Геннадій Топольницький. – Коли комісія розглянула пропозиції Альони Мирзакірової, то дійшла висновку, що ця кандидатка має отримати значно вищу посаду. Адже вона настільки глибоко і масштабно підійшла до творчого завдання, так зуміла змалювати перспективи розвитку культурного життя, що ми зрозуміли: такі люди нам потрібні. Особиста співбесіда лише підтвердила наші сподівання.

Вже майже 8 місяців Альона Камалівна вміло керує всіма школами, дитсадками, будинками культури та бібліотеками об’єднаної громади. У неї – не один десяток підлеглих. Але своїм підходом до справи, вмінням знаходити спільну мову героїня моєї розповіді зуміла згуртувати всіх задля кращої долі односельців. Адже йдеться про діяльність вчителів, вихователів та культпрацівників, які разом з батьками закладають основи знань і життєвих цінностей в характері підростаючого покоління. І саме на нинішню молодь в громаді покладають великі надії.

Звичайно, спочатку не все виходило, хтось сприймав особисто Альону Камалівну та її методи й підходи до роботи, як кажуть, «в штики». Та згодом все налагодилося, і зараз більшість колег «сховали свої голки» й підтримують керівницю у її починаннях.

– Я не можу сказати, що керівна посада далася мені легко, – зауважила А.Мирзакірова. – Попервах я навіть ніяковіла від такого високого крісла, та бажання змінити на краще галузь освіти і культури допомогло подолати всі страхи і невпевненість. До того ж, цей портфель – перевірка власних можливостей, бо відчувати внутрішню потребу творити нову історію громади – це одне, а втілювати в життя всі корисні плани і задуми – це зовсім інше. Когось труднощі у досягненні мети зупиняють або обмежують у діях, а я дійшла приємного висновку, що особисто мене вони тільки загартовують, спонукають рухатися далі і обов’язково домогтися того, що замислила.

Кожного дня жінка першою приходить до свого робочого кабінету – не любить запізнюватися сама і власним прикладом демонструє, що так мають діяти й колеги. Адже із самого ранку перед всіма стоїть безліч завдань, які необхідно вирішувати швидко і якісно. У цьому Мирзакірова завжди може покластися на свою надійну помічницю – молоду й завзяту Людмилу  Чумак, з якою дуже легко працюється і якій можна доручити найвідповідальнішу справу. 

Пожвавішало й культурне життя – ство­­рено чудовий співочий колектив «Гастролерки», проводяться змістовні масові заходи із залученням молоді та аматорів старшого віку. 

– Я глибоко переконана, що наша об’­єднана громада має великий потенціал, – сказала А.Мирзакірова. – Головне, щоб люди не боялися змінюватися і не були байдужими до того, що відбувається у наших населених пунктах. За останні майже вісім місяців моє життя набуло зовсім нового змісту і це мені дуже подобається. Зараз я щаслива, бо із задоволенням йду на роботу і повертаюся до своєї люблячої родини – чоловіка та трьох діточок. Звичайно, іноді буває важко, гірко, несправедливо, але я сама обрала цей шлях і буду йти ним з бажанням лише покращити життя громади.

Выпуск: 

Схожі статті