Наприкінці березня в Києві проходив брифінг для регіональних журналістів, присвячений питанням європейської інтеграції. Захід відбувся в рамках проекту «Точне відображення угоди про Асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Поспілкувавшись з представниками профільних міністерств, журналісти дізналися, які реформи нас очікують попереду й чому вони потрібні. Що очікує морські перевезення в Україні? Чому органи місцевого самоврядування мають боротися за те, щоб іноземні компанії до них приходили? Чим може зацікавити іноземних інвесторів Одеська область? Читайте далі в нашому матеріалі.
Дотримуючись європейських стандартів
Гасло «Україна– це Європа» чув, напевно, кожен. Однак за цими словами часто стоїть більше пафосу, ніж реального змісту. Звісно, якщо брати до уваги географічний аспект, то наша «європейськість» ні в кого не викликає сумнівів. Коли ж справа доходить до стандартів життя, рівня надання тих чи інших послуг, то частіше можна почути: «А що ж ви хотіли, не в Європі живемо!». Цей парадокс не скасовує того факту, що останніми роками вся Україна стала орієнтуватися на західних партнерів. Однак, далеко не в усіх галузях останні готові з нами співпрацювати. Так, наприклад, європейці переважно оминають порти Одеського регіону, віддаючи ключові позиції Китаю та Арабським Еміратам. Проте в Києві вважають, що в нас є всі перспективи змінити ситуацію.
– Впровадження прозорих процедур з надання портових послуг має створити додаткове зацікавлення для європейських компаній, стимулюватиме їх частіше заходити в українські морські порти, зокрема до Одеси, – переконана віце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе. – І це стосується всіх сфер, а не тільки морської галузі. Виконання дорожньої карти морських перевезень, після її затвердження, спростить роботу з нашими потенційними партнерами з ЄС. Бо коли правила однакові, їм буде легко, без додаткових запобіжників, користуватися подібними послугами по Україні. Також очевидно, що нові закони допоможуть зняти питання щодо тих корупційних зловживань в українських портах, про які ми часто чуємо.
Морська галузь далеко не єдина річ, що потребує реформування. Європейські підходи хай і не повністю ідеальні, однак зараз за ними живе більша частина цивілізованого світу. Якщо ми хочемо, щоб нас поважали на світовій арені, то треба або пропонувати щось кардинально краще, або приймати існуючі порядки. Так, змінюючи правила з приводу тих же харчових технологій, нам не треба буде вживати додаткових заходів для просування на міжнародні ринки. Якщо ми будемо давати сертифікати, що відповідають європейським нормам, то це позбавить наших виробників зайвих перевірок. Коли вони будуть виготовляти свою продукцію на експорт до ЄС, то не муситимуть витрачати час та гроші на процедури реєстрації. А заклики «підтримаємо вітчизняну продукцію» матимуть під собою ґрунтовнішу основу, ніж просто патріотичні почуття.
Гроші – в регіони
Про розвиток вітчизняних підприємств та експорт товарів за кордон на брифінгу теж говорилося дуже багато. Адже завдяки квотам, державній підтримці все більше наших товарів виходить на міжнародні ринки. Іноземні інвестори починають цікавитися українськими територіями для будівництва підприємств. Одеська область теж не лишається поза увагою. Так, в Біляївському районі вже два роки працює завод бельгійської компанії Puratos, в Лиманському районі скоро мають з’явитися два маслоектстракційних заводи та комплекс перевалки зерна (гроші на них виділили бізнесмени з США та Сингапуру). Ці підприємства мають забезпечити мешканців регіону новими робочими місцями та податки у місцеві бюджети. Хоча з останнім пунктом, як виявляється, не все так просто.
– Зверніть увагу, як обліковується українська статистика в розрізі регіонів:в деяких випадках вона обліковується по місцю замитнення товарів, а в деяких рахується за місцезнаходженням материнської компанії, – говорить заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Наталія Микольська. – Якщо подивитися, чому в нас Київ та область є лідерами експорту, так це фактично тому, що майже всі головні юридичні структури знаходяться саме тут. Хоча саме виробництво може бути розташованим на території тієї ж Одеської області, але вона в підсумку ніяк не фігурує в звітах. Місцевим органам влади треба докласти всіх зусиль, щоб компанії реєструвалися саме у них. Тоді більше податків буде йти не на «гору», а лишатимуться на розвиток інфраструктури в регіонах.
Однак навіть враховуючи ці бюрократичні тонкощі, наша область теж активно продає велику кількість товарів за кордон. В 2016 році з Одещини до інших країн експортували, в основному, товари аграрного сектору. За інформацією Головного управління статистики Одеської області, 71,9 % товарів, які зацікавили іноземних партнерів, належали до галузі сільського господарства. Для прикладу, технічне обладнання нашого регіону склало всього 3,2 % від загального обсягу експорту. Це не значить, що нам гарантоване майбутнє аграрної країни без можливостей на зростання. Мова йде про те, щоб ми реалізували той потенціал, який ми зараз маємо. Якщо це вдасться зробити, то через ЄС можуть відкритися шляхи на інші світові ринки. А які це відкриває перспективи для України та Одеси, зокрема, й писати не треба.
