Дев’ятирічна біженка зі Слов’янська Маринка Карауш, котра перейшла в 4 клас ЗОШ №12 міста Одеса, влітку відпочиває у своєї бабусі Наді в Солтанівці. Дівчинка любить пити парне молочко зі свіжою випічкою та ласувати запашними фруктами з бабусиного саду. А на море, засмагати і поплавати, вона зрідка ходить з мамою Олею, коли та має вихідний, бо трудиться продавцем. Її батько Ігор працює будівельником, щоб забезпечити родині гідне життя.
Маринка ще пам’ятає, хоча була маленькою дитиною, як у квітні 2014 року навколо її рідного міста точилися запеклі бої українських воїнів з сепаратистами. Артилерійська канонада змушували усіх переховуватися у найближчому бомбосховищі або підвалі власного будинку. Дитина навчилася миттєво падати на підлогу квартири і відповзати у безпечне місце, коли неподалік вибухала міна або скрекотав великокаліберний кулемет.
Щоб зберегти життя дитині, її мати Ольга (чоловік якраз перебув в Одесі на роботі) зі своїми батьками намагалися прорватися через лінію фронту до мирної України. Лише з п’ятої спроби їм це вдалося. Незважаючи на автоматні черги, вибухи та міни на дорозі, їхня автівка дивом і неушкодженою вирвалася з окупованого бойовиками Слов’янська. Спочатку біженці перебували на Харківщині, потім перебралися до рідні в Арциз, згодом — у Солтанівку. Пізніше Карауші, підшукавши квартиру, осіли в Одесі, подалі від війни. Невдовзі, після звільнення Слов’янська від окупантів у липні 2015 року, дідусь дівчинки Анатолій повернувся до рідної хати, щоб зберегти уціліле майно і навести там лад.
Дівчинка розповіла, що залюбки навчається. За шкільні роки надбала багато подруг, мріє найшвидше з ними зустрітися, а ще більше — відпочити у мальовничому таборі на березі моря.
На знімку: Маринка зі своєю бабусею Надею Карауш на сільському святі
