Вона любить кататися на гойдалці, співає пісні про кохання, може випити чарочку доброго вина, вживає здорову їжу і жваво цікавиться подіями у країні. А ще має чудову пам’ять і охоче ділиться спогадами про своє довге, непросте життя. Все це – про мешканку села Новоборисівка Надію Петрівну Гнатюк, яка відзначила свій сторічний ювілей!
Народилася шановна довгожителька у багатодітній селянській родині, тож змалечку звикла до важкої праці. Після закінчення п’яти класів вже сама трудилася у колгоспі. Спочатку допомагала старшим, а потім нарівні з дорослими сумлінно працювала на землі.
Гірким спогадом на серці Надії Петрівни – голодні 1932-33 роки, жорстока війна, що відібрала коханого чоловіка, важкі повоєнні літа. Світлими променями обійняли долю незламної жінки щасливі миті життя. Нова весна на життєвій дорозі, найдорожчі серцю діточки, сумлінна праця і крилата пісня, затишний дім та нестримне бажання жити і радіти кожному дню.
Гідно зустріла вікову дату Надія Петрівна. Секретом свого довголіття називає нестримний оптимізм, працелюбство, любов до людей. А ще – увагу і турботу рідних людей. Старанно опікується дорогою тітонькою племінниця Людмила Чайка. Завжди поруч, готовий допомогти її коханий чоловік Петро. У теплому, затишному домі нема і натяку на сум та старість, а зігріті любов’ю літа проганяють геть неміч і хвороби.
У свій день народження ювілярка, як і належить, зустрічала гостей. Привітати шановну іменинницю, з квітами і подарунками, завітали начальник управління соціального захисту населення Тетяна Гаврилова, голова районної організації ветеранів Валентина Гамар, колектив Новоборисівської сільської ради на чолі з головою Богданом Комарницьким, односельці. Свої привітання передали шановній іменинниці народний депутат України Олександр Пресман і голова райдержадміністрації В’ячеслав Райчев. Звідусіль з’їхалася на іменини до любої бабуся Надії й численна рідня.
Гарна родина у поважної ювілярки. Лікарі і військові, економісти та юристи, робітники і службовці чесно, за прикладом старших, живуть і трудяться на землі. Так і дітей своїх виховують, примножуючи славу доброго роду. А як співають!
Уважно слухала, аж світилася, щирі віншування Надія Петрівна. Співала і сама, до крихти вбираючи у серце радість щасливої зустрічі. Бажала усім добрим людям здоров’я та довгого віку. І линула та пісня ширококрилим птахом над селом, де народжуються відданні своїй землі щасливі люди.
