- Бачите, які в нас зачіски, - говорили мені сільські жительки.
- Стрижемо одна одну, як вміємо, тому що перукарні у нашому селі немає.
- Ви не уявляєте, у яку проблему перетворюється поламка побутової техніки, - скаржилися співрозмовниці. – Якщо вийшов з ладу холодильник чи телевізор, потрібно везти за 65 кілометрів до Ізмаїла. Проїжджаємо три села й у жодному немає майстерні.
Розмова відбувалася у селі Муравлівка Ізмаїльського району, де неможливо відремонтувати не лише побутову техніку, але і взуття, одяг. Стоїть пусткою, поступово руйнуючись, будівля колишнього Будинку побуту.
- Можна було б відкрити там хоча б перукарню, адже в нас є фахівці, але санепідемстанція забороняє через відсутність проточної води, - нарікали сільчанки. - А де її взяти, якщо в Муравлівці вода привізна.
Є тут і умільці – швеці, але вони вважають ремонт взуття справою копійчаною, невигідною, а тому - марною тратою часу. Громадська лазня місцевим жителям не потрібна: практично у кожній липованській сім’ї є своя – справжня російська парна лазенька.
- А якщо замучив гострий зубний біль? – запитую сільчанок.
- Якщо нестерпно болить зуб – їдемо до сусіднього села Приозерного Кілійського району, або ж до Ізмаїла. Але що в нас краще поставлено, так це медичне обслуговування. Є свій фельдшерсько-акушерський пункт. Щотижня приїздять лікарі з Суворовської дільничної лікарні і Комишівської амбулаторії. Раз на місяць у нас буває лікар-гінеколог з жіночої консультації Ізмаїла. З Кирничок два рази на тиждень приїздить лікар - педіатр, отже, дітки у медичному плані доглянуті. І щороку бувають лікарі всіх профілів, включаючи рентгенолога.
Задоволені муравлівці і тим, що в селі функціонує дитячий садок на 48 місць, причому за символічну плату (у сусідній Комишівці дитсадок закритий). Добре працює школа, в якій сьогодні навчаються 224 учні. Є магазини, де можна купити продукти й одяг. Виживають люди: навчилися радіти малому, а до недоліків пристосувалися.
Як справи з наданням послуг по всьому Ізмаїльському району? Це запитання я адресувала начальнику управління економіки Ізмаїльської райдержадміністрації О.П. Грибенко.
- Ті послуги, утримання яких взяла на себе держава, здійснюються на доброму рівні, - сказала Ольга Пантеліївна. – Це – охорона здоров'я, освіта, дошкільне виховання, спорт. Культура в нас, взагалі, на першому плані. А бізнес – він і є бізнес, який розраховує на одне – прибуток. Раніше були Будинки побуту в усіх селах і райпобуткомбінат. У 1992 році було проведено комерціалізацію торгівлі і сфери послуг. Правонаступники зі статусом юридичних осіб так і не з'явилися – на цьому в селі не заробиш.
З двох десятків населених пунктів району лише подекуди є перукарні, майстерні з індивідуального пошиття одягу та ремонту взуття. Громадської лазні немає в жодному селі. Мабуть, найбільш безпроблемним у плані бізнес-послуг виглядає с. Утконосівка, де можна не лише черевики полагодити, постригтися і пошити обновку, але і відремонтувати телерадіоапаратуру, сходити до ігрового комп'ютерного залу.
У справжню проблему в селах виросло підпільне надання своєрідних “послуг”: раковими пухлинами розрослися різні “винарки”, де в будь-який час можна розжитися випивкою. У с. Муравлівка, наприклад, таким випробуваним бізнесом займається баба Зіна, яка бере не лише гроші, але й охоче приймає крадене . Стогнуть сільчани, адже крадуть з їхніх дворів. А піди, візьми її голими руками: заплатила штраф – і знову за своє. І таких бабів по району безліч. Тільки це тема вже іншої сфери послуг – міліцейської.
Ізмаїльський район
