Звідки б ви не під’їздили до Любашівки, найперше, що побачите на горизонті, - високі башти елеватора, які круто стрімлять у небо і, здається, торкаються хмар. Сьогодні половина приїжджого в Любашівку люду – то партнери ВАТ “Любашівський елеватор”. Тісні стосунки зв’язують наших хлібозаготівельників із сільгоспвиробниками Балтського, Ширяївського, Великомихайлівського, Савранського районів Одеської області, Кривоозерського та Врадіївського районів Миколаївської області, Ульянівського – Черкаської. Всього ділових партнерів у елеватора 257. Причому йдеться до того, що їх число буде збільшуватись. Працівники ВАТ, на чолі з Зінаїдою Петрівною Сорокою, зацікавлені кожним партнером, кожним здавачем зерна.
Сьогоднішній елеватор – це далеко не той виробничий об’єкт, яким він був ще років десять тому. Чимало добрих змін сталось після його акціонування. По-перше, на виробництво прийшов природний газ. Це дало можливість хлібозаготівельникам істотно здешевіти процеси доробки, сушіння зерна, а це значить, стати недосяжними для сусідів-конкурентів.
По-друге, відбулась повна комп’ютеризація бухгалтерського обліку, економічної роботи, вагового господарства, лабораторії тощо. Рівень інформатизації на підприємстві досить високий. Причому, не тільки як для сільської місцевості. На фоні 25 аналогічних підприємств “Об’єднаної елеваторної компанії”, куди входить і Любашівський елеватор, він вважається найкращим, тобто показовим.
По-третє, відкрите акціонерне товариство стало справжнім інноваційним підприємством, яке постійно оновлюється: бере на озброєння новітні технології, високоефективне сучасне обладнання. Кожного року тут витрачають до одного мільйона гривень на придбання нового та на ремонт діючого обладнання.
Аби стіна недовіри ніколи не виростала між підприємством і здавачами, то перше, що зробила дирекція елеватора, - це обладнала свою виробничу лабораторію за останнім словом науково-технічного прогресу. Не пожалкувала досить-таки значних коштів на придбання високоточних електронних приладів для визначення білка, клейковини, числа падіння (для пророслого зерна). Втручання людини в процес якісної оцінки зерна (що, як відомо, робить результат аналізу суб’єктивним) тепер повністю виключено. Електронне табло за кілька секунд висвічує підсумок перевірки. Неупередженість імпортного апарата ніхто не бере під сумнів. Як, до речі, і показники електронних автомобільних вагів при в’їзді на територію підприємства. Отже, на даному етапі можливий конфлікт знято ще в зародку.
Довгі автомобільні черги до елеватора давно стали, як тут кажуть, пережитком минулого. Проте, восени 2003 року можна було спостерігати, як на кілька днів він відродився. Любашівські аграрники та сільгосптоваровиробники з навколишніх районів буквально “завалили” підприємство соняшником і кукурудзою. Власне, хлібоприймальні були готові до напливу зерна пізніх культур, але те, що олійне насіння повезуть навіть з тих місцевостей, де є власні елеватори, передбачити не змогли. Тож доводилось щодобово приймати більше тисячі тонн зерна. Такого неочікуваного, але бажаного “авралу” на підприємстві давно не траплялось. Виявляється, головною причиною стали нижчі, ніж в сусідів, розцінки за послуги, зокрема, досушування, а ще висока якість доробки зерна. Той таки природний газ дозволив технологам скрупульозніше витримувати режим сушіння. А для вологого зерна – це головне. У підсумку підприємство прийняло від здавачів 57,4 тисячі тонн соняшнику і кукурудзи. Крім того, через руки працівників Любашівського елеватора пройшло 29 тисяч тонн пшениці, імпортованої з Казахстану, 2 тисячі тонн житнього борошна із Білорусі.
Незважаючи на торішній неврожай на хліб, для ВАТ “Любашівський елеватор” 2003 рік був вдалим. Він видався навіть кращим, ніж попередній. Хлібозаготівельники наростили обсяги заготівель, розширили коло партнерів, а головне – зміцнили свої позиції на зерновому ринку.
