Сучасний ринок праці, у тому числі і в Ренійському районі, відрізняється, м'яко кажучи, дисбалансом. З одного боку, безробіття зростає і залишається однією з найгостріших соціально-економічних проблем. Але з другого, багато підприємств і організацій відчувають брак робочих рук. Ті спеціальності, що у розпал економічної кризи набули репутації непрестижних і безперспективних (в основному робочі професії), сьогодні знову потрібні і затребувані. Однак інерцію перекосів у сфері зайнятості перебороти непросто.
Більшість процесів ринку праці добре прослідковуються на прикладі Ренійського порту. За останнє десятиліття він втратив половину (!) свого колективу: якщо на початку 90-х років на підприємстві, включаючи соціальну сферу, працювали 3600 чоловік, то сьогодні - трохи більше 1800. Але це зовсім не означає, що порт не потребує висококваліфікованих фахівців або відсунув кадрові питання на другий план. Навпаки, саме порт зараз є зразком того, як їх потрібно вирішувати.
Ще в 1967 році наказом міністра морського флоту СРСР у порту Рені було створено навчально-курсовий комбінат (НКК), головне завдання якого - підготовка, навчання нових суміжних професій і підвищення кваліфікації працівників підприємства. Теоретичне навчання відбувається у класах, практичне - безпосередньо на робочих місцях, для чого залучаються досвідчені інженерно-технічні працівники порту.
За словами начальника НКК М.З. Свидерської, з 1976 по 1990 рік лише докерів-механізаторів комбінат підготував 1528 чоловік. Після двох воєн у Югославії порт опинився у важкому становищі, і у зв'язку з різким спадом обсягів вантажопереробки потреба у докерах також знизилася: у 1992-2002 р.р. за цією спеціальністю не було підготовлено жодного працівника.
2003-й став для НКК роком початку відродження. Нові професії одержали 123 робітники. Це такі спеціальності, як докер, стропальник, швартувальник, кранівник, електромонтер з ремонту й обслуговування електроустаткування, матрос-моторист, причіплювач вагонів, газоелектрозварник, слюсар-ремонтник, зливник-розливник, тальман, контролер ВОХР та багато інших. Кваліфікацію підвищили 81 портовик. Всього ж за минулий рік через НКК пройшло 656 чоловік. Комбінат підготував людей для роботи на коксосортувальному устаткуванні, устаткуванні з перевантаження ядерного палива, персональному комп'ютері, провів навчання у зв'язку з дією нових нормативних документів, здійснив перевірку знань за цілим переліком спеціальностей тощо.
У 2002-2003 р. Міністерство освіти і науки України видало НКК Ренійського порту ліцензії на підготовку кадрів за 20 професіями. І хоча, як переконана М.З. Свидерська, цього явно недостатньо, завдяки ліцензуванню комбінат одержав можливість не лише цілком офіційно і законно навчати портовиків, але і співробітничати з державною службою зайнятості, заробляючи певні кошти. Так, лише за чотири місяці 2004 р. НКК підготував 8 чоловік від центру зайнятості на суму 4633 гривні.
У грудні 2003 р. обласний центр зайнятості запропонував комбінату взяти участь у тендері серед навчальних закладів, які можуть вийти на ринок праці зі своїми спеціальностями. Із семи професій, запропонованих портом, було "куплено" п'ять: токар, електромонтер, газоелектрозварник, матрос-моторист ІІ й І класу.
У М.З. Свидерської немає ніяких претензій до керівництва порту: всі прохання і вимоги НКК задовольняються, досягнуто взаєморозуміння з начальниками вантажних районів. Серед проблем комбінату Марія Зіновіївна виділила лише дві: низькі зарплати викладачів і давно назрілу необхідність в оновленні підручників. Разом з тим комбінат має унікальні наочні приладдя, створені силами самих портовиків - такого навчального матеріалу немає навіть у технікумах і ПТУ. Якось фахівці одного з навчальних закладів, які відвідали НКК, прямо сказали своїм портовим колегам: "Якщо ваш комбінат, не дай Боже, коли-небудь закриється, ми будемо першими на черзі за вашими стендами".
Проте, далеко не всі кадрові питання порту НКК здатний вирішувати самостійно. Наприклад, начальник мехмайстерень Ю.А. Дурасов акцентує увагу на тому, що через відсутність ліцензій комбінат не може готувати працівників з цілої низки потрібних порту спеціальностей. Тому в 2005 році вкрай необхідно домогтися розширення переліку ліцензованих професій, яких навчає НКК.
Заступник начальника порту з кадрів і побуту А.П. Яковлєв вважає, що керівникам підрозділів підприємства потрібно активніше користуватися послугами комбінату, щоб працівники могли одержувати додаткові спеціальності. Таким чином, досягатиметься взаємозамінність працівників. Щодо підвищення зарплати викладачам, то цю пропозицію Анатолій Павлович вважає неоднозначною. Зрозуміло, будь-яка праця повинна оплачуватися гідно. Однак необхідно враховувати ті об'єктивні умови, за яких сьогодні працює НКК. Чому так складно виграти тендер центру зайнятості? Та тому, що на навчання витрачаються бюджетні гроші, і замовник, зрозуміло, зацікавлений у дешевших послугах. За словами А.П. Яковлєва, "підвищивши зарплату викладачам, ми включимо її до калькуляції і тим самим знизимо конкурентоздатність НКК порту на цьому ринку". До того ж, боротьба вже йде не лише за дешевизну, але і за кількість годин навчання: хто може підготувати фахівця за коротший термін, той і виграє. І, отже, одержує можливість заробити. Отже, тактика НКК повинна бути гнучкішою. Адже комбінат має незаперечні плюси, якими гріх не скористатися: навіть найбільші порти України (Одеса, Іллічівськ, Миколаїв та інші) не мають такої кількості ліцензій на навчання, яким може похвалитися НКК порту Рені. І при цьому ще говорити: мало…
