Звичайно вважають, що всі відомі сищики мріяли про свій фах із дитинства, з піонерського віку готувалися до нього і на інститутську лаву приходили сформованими Шерлоками Холмсами або принаймні Еркулями Пуаро. У Геннадія Подройка в його професійній кар’єрі все розвивалося всупереч стереотипам. Кримінальний район Луганська, в якому він зріс, був “кузнею кадрів” майбутніх злочинців, але жодним чином не правоохоронців. Тому-то навіть добре навчання у школі (а Подройко навчався дуже добре) на босяцькому “третьому кілометрі” (саме так називався район) розцінювалося як щось поза межами звичного. Закінчивши школу і відслуживши належне в армії, Геннадій визначився зі своїм майбутнім: вступ на істфак Луганського педінституту став чудовим стартом для майбутньої педагогічної кар’єри. Студентом він був добрим, вів активну громадську діяльність. Властиво, саме таких і добирали для роботи в комсомолі. Запрошення на співбесіду не стало для Геннадія Подройка несподіванкою. Проте за час, що минув із миті його вступу до інституту й до бесіди в міськкомі комсомолу змінилося дуже багато.
Тому-то на запитання, чи довго він збирається працювати в комсомолі, Подройко відповів винятково щиро: я піду працювати в міліцію…
Він пропрацював у райвідділі вісім років. Гуманітарій Подройко всією своєю діяльністю спростовував загальний стереотип про те, що сищик мусить мати математичне мислення.
- Сищик насамперед мусить мати вміння налагодити контакт із будь-якою людиною, - певен Геннадій Вікторович. – Без цього при всіх знаннях, бажанні працювати сищик не відбудеться. Якщо, розмовляючи зі злочинцем, не знаходиш із ним контакту, він нічого не розповість. Кажуть, що хтось б’є затриманих, вибиваючи таким чином свідчення… Я цього не приймаю. Потрібно насамперед у будь-якому злочинці вбачити людину. Не можна його ненавидіти, інакше справа програна: затриманий це відчує і ніколи нічого не розповість.
Професійна кар’єра Подройка на сторонній погляд нагадує стрімкий злет. Вісім років у відділі карного розшуку міліції, а потім “убійний” відділ обласного управління розшуку м. Луганська: оперуповноважений, старший уповноважений, старший оперуповноважений з особливо важливих справ, заст. начальника, начальник “убійного” відділу, заступник начальника, начальник обласного управління карного розшуку. Полковницькі зірки на його погонах засяяли в досить молодому віці.
Що ж послугувало причиною такого стрімкого злету молодого розшуковика, який чесно трудився без зв’язків, протекцій? Та все та ж робота – він просто працює зі дня в день, сумлінно виконуючи свою справу. І ще один секрет успіху: завжди мати власну думку про людину, подію, явище.
Банду Лисого, в якій було понад тридцять активних членів (чотирнадцять убивств, пограбування, напади зі звірячими тортурами жертв, понад сто інших злочинів) відслідковували давно. Було зібрано величезний обсяг інформації. Всіх членів бандформування вирішили брати одночасно, в чому Геннадій Вікторович Подройко, як і в усьому відпрацюванні злочинців, узяв найактивнішу участь. Внаслідок затримань, коли кмітливі опери імітували прориви каналізаційних труб, візити сусідів тощо, крім безлічі речдоків, серйозних арсеналів зброї, систем зв’язку, автомобілів, було знайдено цінностей на суму понад чотири мільярди карбованців.
Матеріали справи склали сотні томів. Після затримання бандитів уперше за багато років змогли спокійно заснути мешканці чотирьох областей України. Адже щойно з’являлася інформація про те, що в тій чи іншій родині є бодай невелика сума грошей, бандити вривалися в дім, безжалісно вирізуючи всіх: від маленьких дітей до стариків. Один із членів банди свого часу виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані, інші були колись комсомольськими активістами. Складні часи та легкі гроші ламають людські долі…
Що дає змогу не стати закінченим песимістом і не втратити віру в людство на такій роботі?
- Навколо мене дуже багато добрих людей, - стверджує Геннадій Подройко. – Це мої батьки, дружина, донька, друзі. Спілкуючись із ними, я вмить відключаюся від проблем, які доводиться вирішувати на роботі, від тих чи інших складностей.
Родина в Геннадія Вікторовича справді чудова. Дружина – педагог, дочка закінчує школу, йдучи на медаль, серйозно займається художньою гімнастикою.
Подройко в Одесі відносно недавно. Проявити свої здібності, все, чого навчився за роки роботи в розшуку, йому довелося невдовзі після призначення на посаду заст. начальника обласного управління внутрішніх справ. Вибух в аеропортівському кафе та звіряче вбивство в Ананьєві відбулися майже одночасно. Інформація про сім трупів, знайдених у підпаленому будинку, надійшла до Одеси тоді, коли тут перебували високі чиновники з Києва. Залиті кров’ю кімнати, порізані та порубані діти – від цього здригнулися серця навіть найдосвідченіших сищиків. Злочин потрібно було розкрити в найкоротші терміни. На місці вбивства, у сусідніх районах і в Придністров’ї працювали найкращі сищики. Незабаром бандитів було затримано, з Молдови привезено речдоки. І лише один збій в операції, про який Подройко досі згадує зі сміхом: витягнутого з сараю злочинця, який ховався під боком у свині, чистюля Едик, водій Геннадія Вікторовича, з усіх сил намагався випхати з машини… І при тому, що Подройко з такою ж упертістю запихав злочинця туди…
…Якось випало почути цікаве формулювання: щастя – це коли з радістю йдеш на роботу, а потім так само радісно повертаєшся додому. Геннадій Подройко з цієї точки зору – абсолютно щаслива людина…
