ГАЗЕТА ВИСТУПИЛА – ПРОКУРОР ПОРУШИВ КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ
Тиждень тому газета «Одеські вісті» винесла на суд громадськості цинічну угоду – реалізацію через аукціон частини Болградського аеродрому за 30,9 тисячі гривень. Тоді як залишкова вартість «прихватизованного» державного майна за приблизними підрахунками складає не менше 7 мільйонів гривень.
Після виступу газети прокурор Одеської області В.С. Присяжнюк за наполяганнями губернатора І.В. Плачкова негайно приступив до перевірки. Вже через день Василь Степанович був готовий оголосити журналістам перші результати:
– Ми маємо факт нахабного розкрадання державного майна. Ми встановили, що заступник начальника державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції в місті Одесі зловживав своїм службовим становищем, вчинив злочин, передбачений статтями 364 і 366 частини 2 Кримінального кодексу України. Ми затримали держвиконавця і порушили перед судом питання про його арешт. Але я бачу, що є ще кандидати на арешт, які явно були зацікавлені у фальсифікації й розкраданні державного майна.
Голова облдержадміністрації І.В. Плачков провів в Одесі дві оперативні наради за участю всіх «діючих осіб», а минулої неділі «розбір польотів» відбувся прямо на аеродромі.
Перш ніж посвятити читача в тонкощі махінацій відповідальних і посадових осіб, декілька слів скажемо про сам об'єкт. Аеродром під Болградом було побудовано у сімдесяті роки. Колишній начальник інженерної служби дивізії, який керував спорудженням цього об'єкта, підполковник у відставці Анатолій Трохимович Криницин повідомив нам, що злітно-посадкова смуга може приймати літаки будь-якого типу – ІЛ-76, АН-22, АН-124, ТУ-134, ТУ-154. Свого часу приземлялися тут і винищувачі. Злітно-посадкова смуга, дві руліжні доріжки і 12 стоянок для літаків викладені з особливо міцних залізобетонних плит, кожна з яких у сімдесяті роки коштувала 115 радянських карбованців.
– Не дуже давно до мене приходили додому і просили проконсультувати: чи варто купувати такі плити по 120 доларів? – розповідає Анатолій Трохимович.
На аеродромі, площа якого 121 гектар, маються й інші споруди – три руліжні доріжки з асфальтовим покриттям, будинки й споруди інфраструктури.
Отже, під час наради, яку провів І.В. Плачков на Болградському аеродромі, з'ясувалося ось що. Торік військове відомство передало ВАТ «Авіакомпанія «Одеські авіалінії» невелику частину аеродрому: будинок аеровокзалу з прилеглим привокзальним майданом, вкритим асфальтом, а також ґрунтову злітно-посадочну смугу. Державне майно, підкреслимо, було передано на баланс ВАТ, але не у власність.
Авіакомпанія, яка останнім часом має великі борги, зокрема щодо виплати заробітної плати – із усіма проблемами, що звідси випливають, ухвалила рішення продати майно, що перебуває на Болградському аеродромі. У листі, підписаному головою правління, говориться про те, що авіакомпанія «вважає за доцільне здійснити погашення заборгованості щодо заробітної плати працівникам за рахунок майна ВАТ, яке перебуває в аеропорту Болград – аеровокзал, руліжна доріжка 2200 на 16 метрів і привокзальний майдан з бетонно-асфальтовим покриттям». Зауважте, навмисно чи з причини недогляду, але в листі не зазначено, що мова йде саме про ґрунтову руліжну доріжку.
Як повідомив начальник Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Олександр Юрійович Сєдов, на підставі листа авіакомпанії виконавча служба призначила проведення експертизи.
Дуже дивно, що посадовці не сушили мізки над питанням: на якій підставі ВАТ вирішило продати державне майно? Без відома Фонду держмайна.
Виконавча служба замовила експертизу. Тут з'являється ще одна діюча особа – експерт. Який раптом (?) оцінює не тільки руліжну доріжку 2200 на 16 метрів, але і прилеглі до неї 11 майданчиків для стоянки літаків. Звідки взялися майданчики? Причому вони, якщо подивитися на схему аеродрому, примикають не до ґрунтової смуги, а до руліжної доріжки такої ж довжини – 2,2 кілометра, але викладеної із залізобетонних плит, залишкова вартість яких – 1 млн грн.
Експерт (своє ім'я для преси вона не побажала розголошувати) доповіла губернатору, що оцінювала подані їй об'єкти відповідно до їхніх інвентарних номерів. Але хто подав ці номери, згадати... не змогла. А вже тим більше пред'явити якісь папери.
Навіть якщо припустити, що експерт надасть документи, що підтверджують її невинність у плутанині об'єктів, вона не зможе пояснити, як оцінила 4,9 тисячі унікальних аеродромних плит у таку мізерну суму, не дорожче 6 гривень за кожну.
Далі приступив до виконання своїх службових обов'язків держвиконавець, деякий пан Данилов (який, що цікаво, вже встиг скласти із себе повноваження). Він підписав договір з ТОВ «Мультисервіс», що взяло на себе зобов'язання провести аукціон. І провело, продавши як будівельні матеріали руліжну доріжку розміром 2200 на 16 метрів із прилеглими 11 майданчиками, перон і привокзальний майдан за 30,9 тисячі гривень.
Заступник начальника першого відділу державної виконавчої служби Малиновського райуправління юстиції в Одеській області пан Ткаченко без сумніву поставив свій розгонистий підпис під актом аукціону, тим самим узаконивши його.
От така схема, яку прокурор області пообіцяв докладно проаналізувати протягом найближчих двох місяців, і результати повідомити ЗМІ.
Зараз рішенням суду на реалізоване майно накладено арешт.
Що стосується виручених на аукціоні 30,9 тисячі гривень, то вони не встигли піти з розрахункового рахунку держвиконавчої служби. Після розслідування гроші, мабуть, будуть повернуті ТОВ «Альянс-2007», що мало намір купити частину аеродрому.
…Перший «розбір польотів» закінчився, а ми ще довго ходили по Болградському аеродрому в супроводі колишнього старшого бортмеханіка Віталія Жекова, що служив у дивізії з 1984 року і був свідком її розквіту. Зараз аеродром, який раніше перебував в ідеальному стані і здатний приймати повітряні судна до 225 тонн (останній літак звідси злетів у 2002 році), заріс травою.
Як складеться подальша доля об'єкта? Навряд чи держава знайде кошти на відновлення аеродрому, тут не обійтися без залучення інвестицій. А це означає, що рано чи пізно унікальний військовий об'єкт буде продано. За які гроші, під який бізнес-проект – ці питання залишаються відкритими.
Після наради, яку провів губернатор, залишилося без відповіді ще одне запитання: хто ж організував «прихватизацію»? Наївно припускати, що авіакомпанія, держвиконавці, дівчина-експерт, працівник юстиції «помилялися» кожен на свій розсуд, а в результаті склалася така чудова схема.
Махінація цілком могла залишитися непоміченою – з огляду на те, як Міноборони ставиться до свого майна в Болграді: військові містечка після виведення дивізії залишені практично без охорони! Тут мені хочеться віддати належне керівництву Болградського району, депутатам, колишнім військовикам, котрі виявили пильність, принциповість, громадянську позицію і не дозволили пустити унікальний аеродром на будматеріали.
