Від успішної самореалізації молоді, її впевненості в завтрашньому дні багато в чому залежить розвиток будь-якої держави. Але чи вистачить однієї енергії молодих людей на те, щоб самостійно досягти мети, яку вони з юнацьким максималізмом ставлять перед собою, залишаючи шкільну парту. Реалії життя такі, що будь-якій, навіть найдужчій людині у певний час потрібна підтримка. І таку підтримку готові надати молодим людям їхні однолітки – молоді люди, можливо, трохи старші за віком і вже з певним статусом, але з такими ж здоровими амбіціями. Адже майбутнє країни – за соціально активною молоддю. У цьому впевнені самі молоді політики – народний депутат України Дмитро Волошенков і депутат Одеської обласної ради, голова обласної організації Спілки молоді регіонів України Владислав Станков. Їхній досвід може послужити прикладом для багатьох юнаків та дівчат, що мріють про кар'єру політика. Але почнемо з проблем…
– Шановні депутати, які проблеми молоді ви вважаєте сьогодні найактуальнішими?
Владислав Станков:
– Це ті проблеми, із якими до нас приходять молоді люди і просять, щоб ми їх розв’язали. Насамперед – це питання працевлаштування, житла, соціального захисту молоді. Хоча сьогодні ухвалюються відповідні законопроекти Верховною Радою, але, на жаль, ці проблеми розв’язуються не такими темпами, як хотілося б. Як депутат облради й голова Одеської обласної організації Спілки молоді регіонів України, я спілкуюся з представниками всіх молодіжних організацій регіону. На сьогодні дуже актуальне питання стану студентських гуртожитків. У нашій організації нараховується понад півтори тисячі студентів і більшість із них щодня зіштовхуються з цією проблемою. Адже незадовільні умови мешкання впливають на навчання молодих людей. Я вважаю, що гуртожиток – це обличчя вузу. До нас приїздять діти не тільки з нашої області, але і з усієї України, з інших держав. І коли вони бачать стан цих гуртожитків, у них закрадаються сумніви з приводу того, який цей навчальний заклад у цілому. Звичайно, я як депутат пишу депутатські запити до різних інстанцій, щоб якось поліпшити стан окремих гуртожитків. Але це серйозна проблема, що потребує значних капіталовкладень. І тут необхідна комплексна цільова програма. Ми намагаємося донести до наших старших однопартійців, керівників області інформацію про те, що така проблема справді є і її потрібно розв’язувати.
Дмитро Волошенков:
– Проблеми молоді з року в рік однакові, і Владислав Миколайович назвав найважливіші моменти. Але вже сьогодні, спілкуючись із своїми колегами у Верховній Раді, я бачу більш глобальну проблему. І для мене сьогодні існує дуже багато питань, на які поки що не можу знайти відповіді. Це питання державної політики стосовно молоді. Ми часто чуємо, як хвалять політику в молодіжній сфері Російської Федерації. Я почав розбиратися в цій проблемі і зрозумів, чого не вистачає нам. Сьогодні в круговороті політичних подій ми забуваємо про головне. Ми перестали займатися формуванням нації. Молодь, яка підростає, і навіть та, яка приходить до нас – вона, як кажуть, не «відчуває Батьківщину». Тобто патріотизм, любов до країни, якісь історичні відчуття себе громадянином і українцем – цього, на жаль, у молодих людей немає. І проблема ця стосується не стільки молоді, скільки і Міністерства освіти, і поведінки керівників на місцях. Можливо, просто до цього не доходять руки. І я на своєму рівні роблю все можливе, щоб переконати старших колег у тому, що потрібно трохи відволіктися від таких сумнівних проблем, як переділ влади між партіями, і повернутися лицем до молоді. Тому що еволюційні процеси не зупинити, молодь виросте і рано чи пізно посяде місця політиків, місця функціонерів. Але з чим вона туди прийде, з яким багажем – от це велике питання. Адже сьогодні немає державної програми формування молоді. І розв’язання цієї проблеми ми, як партія, як активні молоді люди, беремо на себе.
– Дмитре Борисовичу, Ви – один із наймолодших депутатів у Верховній Раді. Наскільки старші колеги прислухаються до Вашої точки зору і підтримують її?
Дмитро Волошенков:
– Прислухатися можна до будь-якої людини, незалежно від віку. Важлива форма й зміст твоєї пропозиції, і як ти її викладаєш. Я досить активно і, як мені здається, зрозуміло пояснював. І серед тих, з ким спілкувався, не було незгодних із моїми пропозиціями. Але знову ж, напевно, у силу політичної ситуації, багато хто просто відмахується. Мовляв, розберемося з цим трохи пізніше – от закінчиться час політичної смути, і почнемо працювати. Я гадаю, що основна вага вирішення цих питань все одно ляже на мої плечі і моїх молодих соратників, які є у Верховній Раді. І я сподіваюся, що наступні вибори тільки збільшать представництво молодих людей, тому що сьогодні, на жаль, у парламенті їх дуже мало.
– В часи Ваших батьків була популярна пісня, у ній є слова «молодым везде у нас дорога». Як Ви вважаєте, наскільки молоді легко або, навпаки, важко знайти свою дорогу в житті в сьогоднішніх умовах?
Дмитро Волошенков:
– Це питання, над яким ми міркуємо, збираючись із партійним активом, провадимо диспути з юнаками та дівчатами з інших організацій. І доходимо до висновку, що фраза «молодым везде у нас дорога» справді застосовна до сьогодення. Доведено на 100%, що якщо в молодої людини є потенціал, то вона усе одно розкриється. Усе залежить від бажання. Потрібно тільки сказати собі «я цього хочу, я це можу». І якщо навіть ця молода людина з малозабезпеченої родини, я впевнений, у будь-якому разі вона проб'ється в житті, посяде своє гідне місце. Такі молоді люди до нас часто знаходять дорогу самі. І приходять вже зі своїми ідеями. Можливо, у них сьогодні немає якихось важелів для реалізації ідей, для цього й існує наша організація. Ми цих людей працевлаштовуємо, даємо їм поштовх, і вони рухаються далі: стають партійними активістами, деякі відкрили свій бізнес, хтось вже працює у великих комерційних структурах старт-менеджерами, керівниками підрозділів. Є й інша категорія молоді, що відразу запитує: а що нам буде з того, що ми сюди прийшли? Спілкуючись із такими молодими людьми, я розумію, що, крім молодості, у них інших сьогодні плюсів поки що немає. Дуже просто спекулювати на тому, що тебе не прийняли, не зрозуміли, і ти залишився ось такий незадіяний. Але життя – це ринок, що диктує жорсткі закони. І будь-яка людина, яка входить у ринок, повинна запропонувати свій продукт. Це можуть бути інтелектуальні знання або якісь творчі задатки. Але якщо немає нічого, а тільки негативний настрій, таким юнакам та дівчатам справді буде важко. Цю категорію молоді ми теж намагаємося витягувати на потенціалі людей більш активних, сильніших, намагаємося їх теж задіяти у своїх заходах, але не всі можуть бути лідерами. Та молодь, у якої є харизма, у якої є бажання, завжди знаходить своє місце. Таким хлопцям та дівчатам тільки варто подати руку, і вони стають «людьми-локомотивами», вони тягнуть за собою цілі «вагони» молоді, що менш активні, які десь не можуть пристосуватися в житті, не знають, як себе застосувати.
– Спілка молоді регіонів – громадська організація, але вона є молодіжною ланкою Партії регіонів. Чи означає це, що тільки молоді люди, які підтримують ідеологію Партії регіонів, домагаються успіху?
Дмитро Волошенков:
– Ми не нав'язуємо молоді, яка приходить до нас, партійного бачення якихось процесів. Людина може бути носієм будь-якої ідеї. Сьогодні в нас запитань більше, ніж відповідей. Зокрема те, над яким багато людей працюють і міркують, але не можуть прийти до єдиного розуміння – це національна ідея. Без розуміння, що таке національна ідея, далі складно рухатися будь-якій політичній силі. Тому ми раді будь-якій молодій людині, які б ідеї вона не сповідувала. Інша справа, що, спілкуючись із нею, ми своїм прикладом, своїм більш глибоким розумінням ситуації можемо вплинути на її світогляд. Не нав'язуючи, а просто відкриваючи для неї нові величини, допомагаємо побачити те, чого вона не бачила раніше, познайомитися з людьми, із якими вона не могла б познайомитися, не приходячи до партії.
Владислав Станков:
– Я хотів би додати декілька слів із цього приводу, і звернути увагу на те, як формує Спілка молоді регіонів майбутню політичну еліту. Це на сьогодні – єдина громадська організація, від якої понад 400 чоловік пройшли в депутати різних рівнів України. Я вважаю, що для будь-якої молодої людини депутатська робота – це дуже добрий старт для особистісного зростання і для подальшої політичної кар'єри. Я не знаю іншої організації, що відкривала б такі широкі перспективи молодим.
– Дмитре Борисовичу, що було визначальним для Вас у виборі життєвого шляху? Чи був якийсь зламний момент, пов'язаний з цим вибором?
Дмитро Волошенков:
– Звичайно, був. Для мене завжди дуже важливо було бачити кінцевий результат того, чим я займаюся. Вступаючи до Одеського державного медичного університету, я бачив себе хірургом. Але в процесі навчання зіткнувся з цікавими людьми, і на якомусь етапі мене захопило громадське життя. Я потрапив до першого у своєму житті виборчого проекту, показав там, напевно, гідні результати, і старші товариші помітили, підтягли. Загалом ж, із того часу для мене почався новий етап життя. Я завжди вважав, що якщо бути кимось, то потрібно бути професіоналом. Якщо чимось займаєшся, потрібно цілком віддаватися цій справі. І зрозумів, що потрібно вибирати: бути професійним політиком чи професійним лікарем. Я обрав те, що обрало моє серце. Хоча закінчив університет, дотепер аспірант кафедри загальної й клінічної фармакології, працюю над кандидатською дисертацією. Але для мене справжній лікар – це практикуючий лікар. Я практикою не займаюся. Тому вступив до наступного вузу – Національної академії держуправління при Президентові України, щоб одержати професійні знання в тій сфері, у якій зараз працюю.
– Що у світогляді нинішньої молоді Вам імпонує, а що хотілося б змінити?
Дмитро Волошенков:
– Я гадаю, що за останні п'ятнадцять років світогляд нашого молодого покоління значно змінився. Молодь не стала гіршою. Але, я вважаю, що велика наша проблема в тому, що ми швидко відмовляємося від старого і починаємо нове, забуваючи про якісь позитивні моменти минулих років. Справді, сьогодні інший час і інші стандарти. Але не можна цілком відмітати те гарне, що було. Ми у своїй роботі намагаємося використовувати якісь ключові моменти, напрацьовані нашими батьками й дідами. Будь-який світогляд і навіть новий повинен бути побудований на базових принципах, про які я вже казав – це і патріотизм, і любов до природи, і прихильність до здорового способу життя. Тільки форма, у якій ми це підносимо, повинна бути адаптована до сьогодення. Сьогодні молодь не терпить, коли її змушують щось робити. Тому не потрібно змушувати її займатися спортом. Треба довести їй, що спорт – це модно, що модно бути здоровим. Адже молодь дуже швидко і якісно відгукується на все, що пов'язано з модою. І я справді спостерігаю, як багато молоді з'явилося на спортивних майданчиках. Сьогодні наше завдання – збільшити кількість і поліпшити якість цих майданчиків, і юнаки та дівчата прийдуть самі грати в баскетбол, футбол, теніс... Ми відновлюємо спортивні школи, тенісні корти, провадимо спортивні заходи під егідою ФК “Чорноморець”. Напевно, у цьому, зокрема, і полягає новий світогляд.
– Заняття спортом дуже важливі для формування фізичного здоров'я молоді. У зв'язку з цим, які види спорту планує розвивати облрада і чи передбачені в бюджеті кошти на це?
Владислав Станков:
– Звичайно, спорт – це один з найважливіших елементів нашого життя. Особливо важливі заняття спортом для підростаючого покоління. Тому обласна рада виділяє кошти на підтримку спортивних майданчиків, спортивний інвентарь, для того, щоб молодь і професійні спортсмени могли тренуватися в нормальних умовах, на підтримку самих спортсменів. Цього року на розвиток спорту в обласному бюджеті заплановано понад 10,5 млн гривень.
– Що Ви можете сказати з приводу перспектив участі міста у Євро-2012?
Дмитро Волошенков:
– Виходячи з тих законопроектів, що ухвалювалися у Верховній Раді, я вважаю, що Одеса буде досить активно брати участь у Євро-2012, хоча ми залишаємося поки що резервним містом. Для мене, як одесита, важливо, щоб до відкриття цього форуму було реконструйовано Одеський аеропорт і стадіон «Чорноморець». Гадаю, що якщо по цих двох позиціям питання буде вирішено, то виграє і місто, і одесити.
– І останнє запитання. Де розташований офіс вашої організації?
Владислав Станков:
– Наші двері завжди відчинені. І ми чекаємо нових хлопців та дівчат із новими ідеями. Ми підживлюємося цими ідеями, народжуємо спільні проекти і реалізуємо їх. Розташовані в Одесі, на вул. Семінарській, 1/4. Крім того, ми активно працюємо щодо створення представництв нашої організації в районах: у нас уже провадиться така робота в Ізмаїлі, Котовську, набираємо людей, будемо знімати в оренду офіси, створювати умови для активної роботи, зокрема, із сільською молоддю.
