Читаючи в «Одеських вістях» від 14 червня 2007 р. відгук Богдана Івановича Сушинського «Від витоків Білої Русі» на книжку, що вийшла в 2007 році А.Ф. Мартинова «Белая Русь», дивуєшся, чому Богдан Іванович рішуче напав на автора.
Зупинимося на деяких прикладах. Так, Богдан Іванович обурюється з приводу твердження Мартинова щодо того, що предки білорусів «издревле» жили на Півдні України. Автор «Белой Руси» наводить факти, що спільні наші предки-слов'яни заснували місто Сміл (Ізмаїл) у 360 році (А. Сериков. «Крепость Измаил», 2006 г., с. 6); у XIV столітті на Жеваховій горі збудували фортецю для оборони поселення Гаджибей литовці, а точніше, 80% з них були українцями і білорусами («Прошлое и настоящее Одессы», 1894, с. 6).
Звичайно, Богдану Івановичу варто було б знати, що ще в 907 році під час походу Олега на Константинополь брали участь полочани (предки білорусів), і Візантія платила данину Полоцьку, про що сказано в договорі. Білоруси брали участь у боях за Ізмаїл. У рапорті Суворова Потьомкіну згадуються офіцери і солдати Білоруського єгерського корпусу і Полоцького мушкетерського полку, що відзначилися. Подвиг Трохима Кучинського, священика цього полку, який очолив атаку після того, як був убитий командир М. Яцунський. Усе це докладно описано А. Мартиновим у книжці «Белая Русь».
Потрібно Богдану Івановичу знати і віддавати належне предкам білорусів, коли вони разом з українцями й литовцями в 1362 році під керівництвом князя Ольгерда здобули перемогу над військами Золотої Орди біля ріки Сині Води (нині р. Синюха, притока Південного Бугу). У результаті цієї перемоги до складу Великого князівства Литовського увійшли землі басейнів Дністра і Південного Бугу, Київська, Чернігівська, Волинська, Подільська й Переяславська землі. У 1794 році на захист споруджуваної Одеси прибув Вітебський піхотний полк. Катерина ІІ переселила 1550 робітників із міста Дубровно до Катеринослава (нині Дніпропетровськ) разом із сукняною фабрикою. Ці та багато інших фактів дозволяють автору книжки «Белая Русь» зробити висновок, що предки білорусів здавна, з давніх часів жили разом з українцями, що вони відвойовували, облаштовували і захищали Північне Причорномор'я, зокрема й Одесу, і повинні бути рівноправним в Україні народом.
Зовсім розсердило Богдана Івановича твердження А. Мартинова, що тільки на час війни козаки обирали отамана: «І це Мартинов розповідає нам у книжці, яка побачила світ в Україні». «І майже всіх цих отаманів ми знаємо поіменно». Богдан Іванович говорить тут від третьої особи, просто-таки по-царському, адже тільки цар дозволяв собі «Ми, Микола ІІ».
Критикуючи Мартинова, Богдан Іванович добрався і до біло-червоно-білого прапора, що у 1917 році буржуазні націоналісти зробили своїм прапором. Цитуємо п. Сушинського: «Але якщо людина, яка взялася за історію свого народу, позбавляє його права на давній національний прапор тільки тому, що німецький гауляйтер дозволив його вивішувати білоруським націоналістам під час окупації!»
Так, справді, гауляйтер Білорусії Кубе дозволив 27 липня 1942 року білоруським націоналістам вивішувати біло-червоно-білий прапор разом із свастикою. Білоруський народ не захотів на референдумі вважати цей прапор національним, і давнім його назвати не можна. А вибір народу треба поважати і Вам, Богдане Івановичу, а не звинувачувати А. Мартинова. Білоруський народ не захотів мати національним прапором той, який прийняли зрадники-націоналісти з рук ката білоруського народу гауляйтера Кубе. Білоруси вважають, що цим Ви, п. Сушинський, грубо втручаєтеся у внутрішні справи Республіки Білорусь і висловлюєте явну неповагу до білоруського народу. Що стосується російського прапора, царського, і під яким боролися власівці, то в книжці А. Мартинов про це нічого не пише і претензій до нього жодних не повинно бути.
А щодо 10 тисяч білоруських поліцейських та інших поліцейських, що служили німцям, А. Мартинов докладно описав у своїй книжці. Так, всі вони в Білорусі вважаються зрадниками без терміну давності, не в приклад іншим республікам, де зрадників прирівнюють до ветеранів Великої Вітчизняної війни.
І ще. У статті Ви, Богдане Івановичу, стверджуєте: «По-перше, Виговському не треба було «переходити на сторону поляків», оскільки ще до його гетьманства Україна була поділена, розділена, без участі українців, по Дніпру, між Росією й Польщею». Ото вже, справді, «приїхали»... Судіть самі. Виговський був гетьманом з 1657 по 1659 рік, а Україна офіційно була розділена по Дніпру на Лівобережну (з Києвом) під протекторатом Росії і Правобережну під протекторатом Польщі 13.01.1667 року згідно з Андрусівським миром. При Виговському Україна була цільною, хоча боротьба за владу всередині її тривала. Тому Вам, Богдане Івановичу, теж треба йти до четвертого класу і достовірно вивчати історію козаків, верховне керівництво яких Ви маєте честь очолювати.
Судячи з відгуку на книжку А. Мартинова «Белая Русь», неповаги до національного прапора Білорусі (червоно-зелений з орнаментом), Вам не слід говорити про «дуже шанований мною (тобто Б. Сушинським) білоруський народ». У це дуже важко повірити, і білоруський народ у таких шанувальниках не має потреби.
