У газетярському колі області – подія. Одна з найдавніших газет Одещини, та й одна з найдавніших в Україні, – «Чорноморські новини» відзначає ювілей: 90 років з дня виходу першого номера. Спекотного липня 1917-го світ побачив її під назвою «Голос пролетария». То було перше «ім’я» і далеко не останнє. З огляду на політичні обставини і завдання, часто змінювалися і назви – «Коммунист», «Одесский коммунист», «Известия Одесского губисполкома и губкома КП(б)У», «Известия окружного комитета КП(б)У и окружкома ОСПС». У 1918 році видавалася навіть французькою мовою. А з серпня 1929-го була перейменована на «Чорноморську комуну» і відтоді остаточно вибрала собі українську мову видання. Ось уже відбулося 20680 побачень з читачами – стільки чисел «Чорноморки» надійшло до їхніх рук з часу заснування газети.
«Чорноморські новини» («Чорноморська комуна») – то справді ціла епоха. Різні часи переживала країна і разом з нею газета, різні були завдання. Зі старих підшивок «Чорноморки» постає перед нами історія нашої країни, як і газети, неоднозначна, суперечлива, часто трагічна. Молот сталінського терору не обминув і редакцію. В тридцяті роки багато журналістів, авторів «Чорноморської комуни» зазнали жорстоких репресій. Лише упродовж одного року й одного місяця (1937 – 1938) було розстріляно трьох її редакторів. З сумновідомими у ті часи звинуваченнями...
Та «Чорноморка» завжди залишалася патріотом. У 1941-му більшість її журналістів пішли на фронт. Газета теж, по суті, перетворилася на фронтову, виходила в дні оборони Одеси, організовуючи місто на активний спротив ворогу, подаючи правдиву інформацію про обставини на фронтах. Саме на її сторінках з’явилося послання «Гітлеру-людожеру від українського народу» (на кшталт відомого листа запорозьких козаків турецькому султану), передруковане потім у багатьох газетах тодішнього Союзу. Медаль «За оборону Одеси» – свідчення бойового подвигу газети. Десятеро журналістів «Чорноморки» не повернулися з фронтів тієї жорстокої війни.
І на мирному фронті, в часи відбудови, перебудови «Чорноморка» була газетою-трудівником. До ратної нагороди додалася трудова – орден «Знак Пошани», численні медалі ВДНГ.
Багато цікавого можна переповідати з історії газети. В невеличкому музеї «Чорноморських новин» представлені її віхи, рідкісні документи, експонати, багато славних імен журналістів попередніх поколінь, авторів газети. В редакції працювали такі творчі особистості, майстри слова, як Степан Олійник і Степан Ковганюк, Святослав Караванський і Володимир Базилевський. Серед авторів бачимо Володимира Сосюру і Миколу Куліша. Трибуні «Чорноморки» віддавали перевагу для своїх виступів відомі науковці Іван Дузь, Андрій Недзвідський, Григорій В’язовський та багато інших.
Так, і колись було немало славних моментів у житті шанованого ювіляра. Та все ж найяскравіший період газети – з початку 1990-х років, після оголошення Акта про незалежність України, коли газета сміливо і голосно заявила про свою позицію, свої пріоритети. А це – підтримка розвитку демократії, державотворення, утвердження національної ідеї. І всі ці роки «Чорноморка» послідовно веде свою лінію на розвиток і зміцнення державності, відродження культури, мови, традицій нашого народу, очищення від ідеологічних нашарувань минулого історії України, її непересічних особистостей.
Сьогодні «Чорноморські новини» – одне з небагатьох видань, на сторінках якого не побачите бруду, дешевих сенсацій, «розбірок», інших елементів «жовтої преси», якими полюбляють користуватися деякі сучасні ЗМІ. Газета не сіє розбрату, ворожнечі, веде спокійну, толерантну, врівноважену розмову з читачем, співставляє різні думки, надає можливість йому самому добиратися до істини, несе слова правди про наше життя, відображаючи події на Одещині, в державі, в світі, відстоює принципи справедливості, моралі. Це гідне джерело дослідження історії, економіки, культури, соціального життя нашого багатонаціонального краю.
І ще в добрій традиції газети – шанобливе ставлення до масового, рядового читача. Кожен лист тут завжди прагнуть представити на сторінках, оприлюднити думку автора, його враження, оцінки фактів, подій нашого буття. Цьому слугує незмінна рубрика «З редакційної пошти», яку інші, щиро визнаймо, давно вже забули. І читач платить вдячною взаємністю. У тому ж музеї редакції зберігається лист сількора, котрий упродовж десятиріч дописував до газети. Відчуваючи останні дні свого життя, знайшов за потрібне надіслати до редакції прощальне слово, дякував за співпрацю, бажав журналістам здоров’я, щастя, добра.
«Чорноморські новини» не сплутаєш сьогодні з жодною іншою газетою. Вона справді українська – і за змістом, і за суттю, впевнено йде цим шляхом вперед, хоч стільки раз пророкували її занепад. На патріотичну ноту налаштований невеликий дружний творчий колектив редакції, очолюваний молодим редактором, заслуженим журналістом України Іваном Мельником, продовжуючи кращі традиції попередніх журналістських поколінь редакції, утверджуючи нові. Тут працюють професійно. Виступи досвідчених Романа Кракалії, заслуженого журналіста України Оксани Поліщук, Віри Семенченко, середнього покоління – Ніни Залевської, Ольги Сірої, Ольги Філіппової знаходять свого вдячного читача. І вже зовсім юне покоління прийшло недавно в редакцію їм на підмогу, з перших кроків прагнучи довести, що старші колеги в них не помилилися. Перші публікації Інни Якименко, Людмили Онопрієнко, Ольги Мирзи вселяють добрі надії.
Тож з ювілеєм тебе, «Чорноморко», шановний наш патріарх, з молодістю розуму, серця і духу! Добрі, найщиріші тобі побажання незгасаючого натхнення, творчих злетів. Тримай і надалі свою українську марку – і вперед до «кругліших» ювілеїв!
