Цю тендітну жінку і сьогодні можна зустріти на тваринницьких комплексах багатьох сільгосппідприємств області, у фермерських господарствах, на міжнародних наукових симпозіумах і серед студентів Одеського державного аграрного університету, де доктор сільськогосподарських наук, професор Є.М. Агапова працює вже понад 40 років.
Нещодавно її можна було побачити на черговій обласній виставці племінної худоби і птиці, де вона давала роз’яснення щодо нових порід свиней, що вирощені під її безпосереднім науковим керівництвом. Час не дозволяв розпитати її докладніше про стан справ у цій галузі тваринництва. А тому наша розмова відбулася дещо пізніше.
– Євгеніє Михайлівно, у багатьох господарствах району знають Вас багато років. Ще пам’ятають Ваші часті візити до колгоспу “Прогрес” Ізмаїльського району, де першими в області взяли курс на створення племінних ферм. Як це було?
– Відразу скажу, що колишній голова того колгоспу “Прогрес” Микола Георгійович Миндру був людиною неабиякою. І якщо він брався за якусь справу, то обов’язково доводив її до завершення. І часто у своїх починаннях випереджав час, своїх колег не тільки в області, але й навіть в Україні. Він і нам не давав спокою, вимагаючи наукових підтверджень своїм багаторічним спостереженням і економічно обгрунтованим новаціям. Нам буквально доводилося тижнями працювати на його фермах, налагоджуючи технологічний процес щодо вирощування племінних свиней.
Тепер, на щастя, розпочате Миколою Георгійовичем отримало своє гідне продовження. Нещодавно знову побувала у цьому господарстві, яке називається тепер “Прогрес-Агро”. І знаєте, просто душа радіє, коли бачиш, як все тут робиться по-господарськи і з дотриманням наукових вимог. Стометровий свинарник повністю заповнений племінними свинками і хрячками віком понад чотири місяці. В окремих приміщеннях перебувають поросята після відлучення від свиноматок. А підсосні “малюки” затишно сплять на утеплених електрокилимами підлогах окремими групами – по десять голів у кожному станку.
Отже, наполеглива праця протягом 20 – 25 років не пропала марно. Причому процес не тільки постійно підтримувався, але й всебічно удосконалювався. Відпрацьовувалася не тільки технологія утримання і годівлі, але і відбір тварин бажано м’ясного типу після схрещування свиноматок вітчизняної великої білої породи з хряками англійської і французької селекції.
Плоди цієї багаторічної роботи були виставлені на виставці-ярмарку племінної худоби і птиці, що відбулася нещодавно. І на аукціоні, що відбувся потім, вони користувалися особливим попитом.
– Кам’янські племінні ферми колись були чи не єдиними в області. А як справи тепер?
– Активний процес створення племінних ферм розпочався ще у 80-ті роки минулого століття. Тоді поетапно завозилися хрячки м’ясного типу зарубіжної селекції. А тепер вже йде підготовка щодо оформлення нового одеського внутрішньопорідного м’ясного типу свиней української великої білої породи (УКБ-3). І це досягнуто не тільки за результатами роботи асоціації “Прогрес-Агро”, але й пошуками племзаводів, створених в агрофірмах “Дністровська” Арцизького району, “Шаболат” Білгород-Дністровського району та низки племрепродукторів у спецгоспі “Южний” Біляївського району, СВК “Мрія” Красноокнянського району, ПСП “Маяк” Ширяївського і на багатьох інших. А всього по області їх число вже скоро сягне тридцяти. І кожного року з’являються нові ентузіасти, які також хочуть зайнятися племінною роботою. А результати минулого аукціону, де було закуплено 140 голів племінних свиноматок і хряків, лише підтверджують мої оптимістичні висновки.
А тепер хочу розповісти і про ті господарства, які провадять вирощування племінних свиней найрізноманітнішого напряму. Так, в СВК “Новосільське” Ренійського району багато років займаються удосконаленням продуктивності і племінних якостей спеціалізованих м’ясних порід свиней полтавської селекції. Тут формується нова лінія щодо виведення хряків породи “Престиж” і свиноматок з ліричною назвою “Плеяди”. А у результаті будуть отримані гібриди необхідної м’ясної потреби.
Низка господарств, таких, як вищезгаданий вже “Шаболат”, ТОВ “Авангард-Д” Овідіопольського району, “Пам’ять чекіста” Іванівського та інші провадять племінну роботу щодо виведення і відбору багатоплідних свиноматок, що дають до 20 поросят на рік. Та ще й не зовсім звичайних, а скороспілих, які потім на відгодівлі набирають по 750 – 800 грамів щодобової ваги.
Внаслідок наполегливої і щоденної роботи фахівців і завідувачів племзаводів, племрепродукторів нам вдалося стати базовим регіоном щодо створення нової червоно-білої поясної м’ясо-окорочної породи свиней, що тільки-но пройшла державну апробацію. У ній успішно поєднуються швидке дозрівання, багатоплідність, високі м’ясні якості і міцність конструкції тварин, їхня невибагливість до умов утримання.
Додамо до цього ж, що помісні тварини за рахунок ефекту гетерозису, що у перекладі означає “гібридна сила”, краще засвоюють поживні речовини кормів.
– А загалом, племінна робота дуже клопітна справа?
– Так, робота ця потребує зосередження, конкретики, налаштування на багаторічну працю. Тут одне з перших місць посідає облік змін буквально кожної тварини з дня її народження до її останього дня. Причому це не суха статистика, а щоденні спостереження за фізіологічними змінами кожного порося, у якого є свій іменний “паспорт”. Це ще не повністю оцінена наполеглива праця фахівців, завідувачів ферм, кожного свинаря-оператора, які сьогодні не тільки добре розуміються на технології вирощування племінного свинопоголів’я, але й вправно експлуатують дуже складну комп’ютерну техніку, яка “взяла на себе” багато важливої роботи. І тепер під час знайомства з тим же племзаводом вас здивує не тільки сам зовнішній угодований вигляд поросят і відгодівельного стада, але й тиша і безлюддя у приміщеннях. Тут все під контролем комп’ютерів, різноманітних електронних лічильників. І це ще одна особливість сучасних тваринницьких комплексів.
– Ви нас переконали, що племінна робота у свинарстві сягнула високих результатів. Але ж це дуже дороге задоволення?
– Так, продукти багаторічної праці і ретельного відбору кращих екземплярів для подальшої селекції коштують недешево. Але вони, запевняю вас, потім у багато разів себе окуповують. Хоча, потрібно визнати, що сьогодні саме реалізація вирощених племінних свиней, та й великої рогатої худоби, є однією з серйозних проблем. І вона багато в чому гальмує просування нових пошуків селекціонерів та керівників племзаводів і племрепродукторів.
Для більш успішної реалізації племінної худоби і птиці і провадяться щорічно виставки-ярмарки. На нещодавній, нагадаю, племінних тварин було реалізовано майже на один мільйон гривень. Причому ціни на аукціоні інколи значно перевищували початкові.
Крім того, щоб зацікавити керівників господарств у придбанні і розведенні племінної худоби, з обласного бюджету компенсується половина зазнаних затрат на торгах. І це робиться з ще однією, мабуть, найголовнішою метою: зберегти за нинішніх важких умов у сільському господарстві увесь генофонд основних порід домашніх тварин і птиці. Така постановка питання нас, вчених і фахівців-селекціонерів, тільки тішить.
– У читачів після всього сказаного, напевно, виникне запитання: а яка нам користь від цієї племінної роботи і тих гарних і угодованих тварин, що ми бачили на виставці-ярмарку?
– Таке запитання я сподівалася почути. Звичайно, племінна робота – це не якась замкнута самоціль. Я вже говорила про збереження генофонду, що важко у наш час переоцінити.
Але є і так зване широке товарне виробництво тієї ж свинини, яловичини, інших продуктів тваринництва. Ось ці господарства і забезпечуються “високою генетикою” з племгоспу, яка потім дозволяє провадити інтенсивну відгодівлю тих же свиней і досягати 100 кілограмів буквально за 5-6 місяців. А кому не хочеться мати на своїй фермі свиноматок, які за рік дають до 20 поросят та ще з відмінними успадкованими якостями.
Я тут не торкаюся питань високоудійних корів, які за лактацію дають по 5 – 7 тисяч літрів молока. Таку “годувальницю”, напевно, хотіла б мати у своєму господарстві кожна господиня. А що тоді говорити про великі молочно-товарні фермі, яких, на жаль, залишилося дуже мало. І розпочинати тут також потрібно із закупівлі племінного ядра.
Але я не буду заглиблюватися у цю галузь, яку ведуть мої колеги з аграрного університету.
А повертаючись до теми нашої розмови, хочу відзначити, що виробництво свинини у світовому масштабі за останні роки стало перевищувати 40 відсотків, залишивши далеко позаду виробництво яловичини, м’яса птиці та інших тварин. Тому що це найскоростигліша галузь тваринництва, де затрати досить швидко повертаються з суттєвим прибутком.
