ЮРІЙ ДРОЗДОВСЬКИЙ: «МАЮ НАМІР УВІЙТИ ДО ТРІЙКИ ПРИЗЕРІВ!»
Нещодавно в столиці Китаю – Пекіні – завершилися Всесвітні спортивні інтелектуальні ігри. До програми входили змагання із шахів, шашок, спортивного бриджу, го і китайських шахів. Команда України здобула 5 медалей – золоту, 2 срібні і 2 бронзові. Усі – на рахунку шахістів, причому три здобув одесит Юрій Дроздовський. До речі, за плечима 24-річного шахіста – неодноразові перемоги на чемпіонатах України, Європи і багатьох інших турнірах.
Про участь у Всесвітніх іграх, свою спортивну кар'єру і багато іншого – Юрій Дроздовський розповів в інтерв'ю кореспонденту «ОВ».
– Юрію, розкажіть про свій виступ у Пекіні.
– У Китаї я виступав у складі збірної України. У рамках Ігор пройшла ціла серія турнірів з швидких шахів і бліцу. Всі вони провадилися за стандартною схемою: попередня «швейцарка» в 11 турів, потім четвірка переможців грала за 1-4 місця в півфінальних і фінальних матчах. Спочатку в особистому заліку в бліці я посів 2-ге місце. Після цього в складі збірної виграв ще 2 медалі: у командному заліку – бронзову в бліці та срібну у швидких шахах. Відзначу, що це були перші Всесвітні ігри, і наша збірна на них виступила дуже успішно. Ми ще раз підтвердили свій високий рівень розвитку шахів.
– Цього року в нашому місті протягом трьох днів тривав міжнародний турнір з швидких шахів, у якому взяли участь багато провідних гросмейстерів світу та Європи, зокрема і Ви...
– Так, мені випала честь грати в цьому турнірі в компанії з Анатолієм Карповим, Віктором Корчним, Русланом Пономарьовим, Борисом Гельфандом та іншими видатними гросмейстерами. Особлива інтрига була в протистоянні Карпова і Корчного, які зустрілися після 25 років. Мені було дуже приємно, а головне, цікаво спробувати себе в протистоянні з такими майстрами. Я взяв лідерство з першого туру – обіграв Бориса Гельфанда, потім Валерія Бейма та інших. Але от наприкінці турніру «пригальмував» і у підсумку посів 2-ге місце після Павла Трегубова.
– А як зіграли з Карповим і Корчним?
– З Карповим зіграв 2 нічиї, а в Корчного одну партію виграв, а другу звів до нічиєї. До речі, щоб стати першим мені у вирішальній партії треба було обігравати саме Корчного, але не вдалося. Взагалі цей турнір і зустрічі з такими шахістами мені запам'ятаються на все життя.
– Розкажіть, як Ви стали захоплюватися шахами?
– Навчив мене грати шестирічного брат Олександр. Потім я пішов займатися у шахову школу. Починав у Людмили Васильєвої, потім із мною працювали міжнародні майстри Ігор Тримбашевський і Олександр Пічугин. Також консультувався у видатного тренера Михайла Подгайца, який вже багато років працює з Анатолієм Карповим і якому, на мою думку, Карпов не в останню чергу зобов'язаний своїми успіхами.
– І коли прийшов перший серйозний успіх?
– У 1996 році я вперше брав участь у міжнародному турнірі – чемпіонаті Європи серед юніорів до 12 років, і, як кажуть, перший млинець не був глевким – я відразу став чемпіоном! У наступному році вдалося повторити успіх на чемпіонаті Європи до 14 років. Крім того, я неодноразово був призером чемпіонатів України у всіх вікових категоріях. А чемпіоном країни ставав лише один раз – у 2004 році, коли мені було 20 років. Відзначу, що в цій віковій категорії представник Одеси вперше здобув чемпіонський титул.
– Хто є Вашим кумиром?
– Багато років прикладом для мене є партії чемпіона світу Михайла Ботвинника. Це людина, без якої неможливо уявити шахову історію. Ботвинник дуже багато зробив для розвитку цього виду спорту в СРСР. А взагалі на багатьох можна рівнятися! Наприклад, Василь Іванчук – багаторічний лідер українських шахів. Багато чого можна навчитися в наших «сучасних класиків» – Анатолія Карпова, Василя Іванчука. Список можна продовжувати далі.
– Як Ви вважаєте, яке сьогодні місце посідає Одеська область серед інших регіонів за рівнем розвитку шахів?
– Гадаю, ми десь у трійці. Поки що нас випереджають Донецьк і Львів. Взагалі Одеса – історично один з найзначніших шахових центрів країни, які виховали справжніх майстрів. Згадайте хоча б Юхима Геллера! Приємно, що і зовсім юні хлопці зараз далі розвивають традиції одеської школи шахів – серед них Станіслав Богданович і Дмитро Кігель.
Взагалі останнім часом Одеса стала жити шахами значною мірою завдяки президенту обласної федерації шахів, голові правління банку «Південний» Вадиму Мороховському. З його ініціативи в нашому місті вже пройшли три великі міжнародні турніри, у яких брали участь світові зірки. На жаль, до цього в нас багато років не провадилися подібні турніри. Останнім змаганням за участю шахових зірок світового рівня був чемпіонат СРСР 1989 року.
– Чи є у Вас улюблений дебют шахової партії?
– Улюблений дебют – французький захист, що служить мені вірою і правдою близько 15 років.
– Ми живемо у світі комп'ютерної техніки. Як Ви вважаєте, хто сильніший – людина чи комп'ютер?
– Однозначно сказати важко. Людина ще здатна перемогти машину, незважаючи на її величезну базу даних і фантастичний розрахунок варіантів – мільйони на секунду! Боротися дуже складно, але головне – що у людини є якості, недоступні машині: наприклад, інтуїція.
– Юрію, які Ваші найближчі плани?
– 1 грудня в Полтаві стартує фінал чергового чемпіонату України серед дорослих. Там я маю намір потрапити до трійки призерів. Зробити це буде дуже складно, адже склад турніру досить представницький, понад половина учасників – гросмейстери. Торік я був другим, а зараз не проти посісти і 1-ше місце. Докладу до цього всіх зусиль.
Євген НИЗОВ
ПОДАРУНОК ТРЕНЕРУ
Шість років тому Арсен Малахатько став займатися плаванням в ДЮСШ «Динамо» у майстра спорту заслуженого тренера України Людмили Ігнатової.
Виступаючи успішно на всеукраїнських турнірах, він потрапив у поле зору провідних тренерів країни.
У Білій Церкві на чемпіонаті України з плавання серед юнаків Одеську область репрезентували 15 учасників. На жаль, як розповів заслужений тренер України Юрій Сорочинський, наші земляки з причини ремонту динамівського басейну, що затягся, «сиділи на голодному пайку». По суті, близько чотирьох місяців хлопці займалися власне плаванням в «Політехніці», а переважно – фізпідготовкою.
Арсен Малахатько, на відміну від решти, цих труднощів не зазнавав. Він готувався у Київському спортінтернаті і, в результаті, домігся добрих результатів у плаванні на спині. У багатоборстві (на трьох дистанціях) Арсен набрав найкращу суму, показавши: на дистанції 50 метрів другий результат, і вигравши, 100 і 200 метрів.
Здобувши три золоті і одну срібну медалі, хлопець зробив своєрідний подарунок до дня народження свого тренера – педагога Людмили Ігнатової.
Його включено до складу збірної країни для підготовки і участі в юнацьких Олімпійських іграх-2010.
Серед дівчат відзначилася Оксана Жученко (тренер Алла Тимофєєва). У плаванні на 200 метрів стилем брас вона показала шостий результат.
Євген ГОРЕЛЮК
ДИНАМІВЦІ ЗАВЕРШИЛИ СПАРТАКІАДУ
У борцівському залі стадіону «Динамо» 12-м прикладним видом – рукопашним боєм – завершилася обласна Спартакіада однойменного товариства.
У змаганнях взяли участь 12 команд колективів фізкультури. Першим на найвищу сходинку п’єдесталу пошани піднявся кандидат у майстри спорту, курсант державного юридичного університету міліції В’ячеслав Козак (65 кг).
Далі приймали вітання майстри спорту Іван Путілін (70) і Юрій Штембуляк (80) – обидва – Головне управління МНС в Одеській області, Євген Яковенко (75) – управління Південного територіального командування внутрішніх військ, кандидат у майстри спорту Євген Карпук (85) – Головне управління МВС України в Одеській області, майстер спорту В’ячеслав Петров (понад 85 кг) – Служба безпеки України.
Вперше командну перемогу здобули представники Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Друге місце посіли майстри рукопашного бою Одеського державного юридичного університету міліції. Переможці минулої Спартакіади – команда управління Південного територіального командування – стали третіми.
Євген ГОРЕЛЮК
