Служба зайнятості – проти безробіття
Минулий2009 рікзапам'ятаєтьсянамякодинзнайскладніших: глобальнафінансово-економічнакризавплинуланавсісферижиттясуспільствавціломуікожноїлюдиниокремо. Одинзнайболючішихїїнаслідків– збільшеннякількостілюдей, яківтратилироботу. Про те, як вирішували проблему безробіття в Одеському обласному центрі зайнятості – наша розмова з директором ООЦЗ Іриною Тимофіївною МУРАВІНОЮ.
– Безумовно, кризові явища вплинули і на роботу нашої служби, і на структуру зайнятості в цілому. Ринок зайнятості відчув на собі кризу в листопаді – грудні 2008 року: були дні, коли ми реєстрували, в середньому, по 420 – 450 осіб на день. У січні 2009-го вже було 300 чоловік, у лютому – 180, у другому кварталі – 120. Незважаючи на те, що кризові явища зростали, кількість людей, які зверталися до служби зайнятості, зменшувалась. Тільки в четвертому кварталі відбулося збільшення, але це пов'язано із завершенням сезонних робіт, на яких була зайнята певна частина безробітних. Ці явища говорять про те, що роботодавці вже наприкінці 2008 року, в першу чергу, звільнилися, від «баласту», а потім процес вивільнення працівників сповільнився.
– В яких же галузях було найбільше скорочень?
– Найбільша кількість скорочень зафіксована у будівництві – на 37,1 відсотка, у промисловості – на 14,2 відсотка, у транспортній сфері – на 4,6. Що ж до такого явища, як неповна зайнятість, характерного для минулого року, то були місяці, коли число тимчасово незайнятих досягало 70 тисяч чоловік. Однак, якщо наприкінці 2008 року їх кількість становила 4,1 відсотка, то наприкінці 2009 року вона скоротилася до 1,5 відсотка від загальної кількості зайнятого населення. Всі ці люди мають можливість користуватися нашими послугами, не перебуваючи на обліку в службі зайнятості. Із загальної кількості наших клієнтів, як і раніше, 51 відсоток – це жінки, 39 відсотків – молоді люди у віці до 35 років, кожен восьмий відноситься до незахищених категорій населення, що дає право цим людям на додаткові соціальні гарантії при працевлаштуванні. За професійним складом, в містах 75 – 80 відсотків наших клієнтів – службовці: менеджери, бухгалтери, юристи, тобто, фахівці середньої ланки. І, на превеликий жаль, для цієї категорії безробітних роботодавці роботу не пропонують – ось в чому головна проблема міст... Для сільської місцевості характерна наявність одного і того ж контингенту – це, як правило, сезонні працівники та робітники.
– І що ж може запропонувати цим людям служба зайнятості?
– Головна проблема в тому, що кількість вакансій, заявлених роботодавцями, зменшується. Всього з початку 2009 року до служби зайнятості було заявлено 33,2 тисячі вакансій, що на 44,2 відсотка менше, ніж у 2008 році. Станом на 1 січня 2010 року було 2,2 тисячі вакансій, що на 28 відсотків менше, ніж на 1 січня 2009-го. Тобто, з початку кризових явищ відбувається постійне їх зменшення. Бувають дні, коли в нашому розпорядженні – лише 800 вакансій: такого мінімуму не було вже багато років. У цьому основна проблема... Чи можемо ми вплинути на її рішення? Безумовно, можемо – шляхом індивідуальної роботи з роботодавцями. Деякі роботодавці кажуть: «У мене, крім вас, є своя черга, і я маю можливість взяти працівників зі свого резерву». Але закон зобов'язує роботодавців надавати інформацію про наявність вакансій в службу зайнятості. На жаль, зараз особливо складно дотримуватися його.
– Тобто, можна сказати, що роботодавці вакансії «притримують»?
– В усякому разі, не заявляють про них. Так чи інакше, але ситуація з вакансіями застигла на нулі. Інша причина, через яку ми не можемо хоча б на рівні минулого року працевлаштовувати громадян, в тому, що заробітна плата за тими вакансіями, що заявляються, значно зменшилася. Роботодавці в основному заявляють мінімальну заробітну плату. Досить сказати, що середня заробітна плата по Одесі – 1300, по області – 1200 гривень і, природно, людей, тим більше, висококласних фахівців, вона не влаштовує. Тому у нас загальмовується процес руху на ринку зайнятості. Звичайно, необхідно спільно з Федерацією роботодавців, податковою службою спробувати переконати роботодавців виводити зарплату з тіні або фактично її збільшувати. Продовжувати сприяти зубожінню нашого населення – не можна. Роботодавці зберегли зарплату для постійних співробітників і в два рази знизили її для нових працівників. Інакше кажучи, вихід з економічної кризи частково відбувається за рахунок скорочення оплати праці певних категорій найманих працівників. І це дуже серйозна проблема, характерна не тільки для Одеської області.
– У 2009 році було призупинено фінансування деяких статей витрат служби зайнятості. Чи очікується зміна ситуації на краще?
– Основна частка матеріального фонду нашої служби в минулому році спрямовувалася на виплату допомоги з безробіття – на це йшло 80 відсотків коштів Фонду. З серпня 2009 року ми відновили надання дотацій роботодавцям на створення робочих місць: 230 дотацій надали торік, і ще 700 нам дозволили дати в нинішньому. Хочу відзначити, що, як і раніше, робота з дотаційними робочими місцями проходить, насамперед, у сільській місцевості. Справа в тому, що сільські роботодавці впритул працюють зі службою зайнятості, маючи, таким чином, переважне право на отримання цих дотацій. І це не тому, що ми надаємо їм перевагу, просто в сільській місцевості важче, все ж таки, і роботодавцю, і безробітному. Так складається ринок... Що ж до надання допомоги на зайняття підприємницькою діяльністю, яке не здійснювалося в кризовому 2009 році, то відповідно до планів буде поновлено фінансування цього напряму для сільської місцевості, де є достатньо незаповнених ніш для зайняття підприємницькою діяльністю, і сільські жителі, отримавши дотацію, реально працюють.
– Ірино Тимофіївно, скажіть, будь ласка, чи не вплинула криза згубно на фінансування такого важливого напряму діяльності вашої служби, як перенавчання безробітних, підвищення їх кваліфікації?
– Якщо в 2009 році ми навчили понад 5 тисяч, то в 2010-му, згідно з нашими планами, повинні будемо навчити більш ніж 7 тисяч чоловік. На ці цілі виділені кошти і вже проведено конкурсний відбір навчальних закладів, в яких буде проходити перенавчання. Відрадно, що вже зараз кошти Фонду дозволяють нам активізувати цей напрям нашої діяльності і таким чином поліпшити ситуацію на ринку праці для тих людей, у яких була недостатня кваліфікація для працевлаштування. На превеликий жаль, ми можемо перенавчати тільки осіб, які перебувають на обліку. Якщо людина не працює більше року і не стоїть на обліку, вона, безумовно, втрачає свою кваліфікацію. Тому, перш за все, цих людей ми повинні намагатися направити на навчання. Проводиться воно винятково за робітничими професіями, часто – під конкретні замовлення роботодавців. Минулого року, наприклад, таких професій налічувалося близько двохсот, з них по сімдесяти трьох – навчання проводилося вперше. Нам дозволено, на відміну від системи профтехосвіти, створювати малокомплектні групи, якщо навчатися будь-якої спеціальності, раніше незапланованій, виявили бажання, щонайменше, п'ять-шість чоловік. У цьому сенсі наша система навчання досить ліберальна. Також у нас є можливість оплатити стажування тих, хто хоче підвищити кваліфікацію, на конкретному підприємстві, куди, може бути, візьмуть людину на роботу. У 2009 році, із загальної кількості тих, хто пройшов професійне навчання, працевлаштовано понад 3,9 тисячі осіб або 81,2 відсотка.
– Чи можна сказати, що криза йде на спад?
– Як вважають багато вчених, з другого півріччя кризові явища в економіці будуть сповільнюватися, і її розвиток піде вгору. Що ж до реакції на цей процес ринку праці, то вона, на думку аналітиків, запізнюється. Тобто, відходити від того удару, якого нам завдали наприкінці 2008 – на початку 2009 років, ми будемо ще років зо два.
– Як Ви вважаєте, Ірино Тимофіївно, майбутня зміна влади в нашій країні внесе ті чи інші зміни в діяльність вашої служби?
– Зміна влади, напевно, все-таки впливає на суспільно-політичне життя країни в цілому. Що ж стосується державних структур і фондів (до них належимо й ми), що займаються конкретною справою, функції яких прописані в законі й не один рік виконуються, – не думаю, що зміна влади істотно вплине на цю ситуацію. Все ж таки чекають, щоб, не дай Бог, гірше не було... Я вважаю, що навряд чи може бути погіршення ситуації, а на поліпшення ситуації із зайнятістю розраховують всі абсолютно. Якщо реально дивитися на речі, в чому може бути допомога держави? У тому, щоб передбачити бюджетне фінансування окремих статей Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, що, загалом-то, передбачено законом. Хоча, бюджет дуже давно не фінансував Фонд – він живе за рахунок внесків громадян і підприємств, передбачених на ці цілі. А держбюджет затверджує тарифи, за якими громадяни та підприємства відраховують кошти в ті чи інші фонди. З огляду на стан нашого держбюджету, бачу, що в найближчі роки фінансування нашого Фонду неможливо, дай Бог, щоб це відбулося через кілька років. І, звичайно, найголовніше, з моєї точки зору, на що треба направляти і наші, і бюджетні кошти, – це на підготовку кадрів. Якщо у нас буде гарна система освіти – навчальні заклади будуть випускати висококваліфікованих фахівців, що, безумовно, створить роботодавцям можливість підвищувати економічний і фінансовий рівень свого виробництва. І якщо держава буде приділяти цьому найбільшу увагу, то в цьому випадку і буде економічний успіх.
– Чи використовується в Україні для вирішення проблеми безробіття досвід зарубіжних країн?
– Служба зайнятості України побудована за зразком подібних структур, що існують в Канаді і провідних європейських країнах, досвід яких був попередньо вивчений. У країнах колишнього СРСР служби такого рівня немає – навіть у Росії. Міжнародною організацією праці наша служба зайнятості визнана однією з кращих в Європі.
Ірина ГОЛЯЄВА
