Вчора виповнилося 28 років від дня смерті народного артиста СРСР Михайла Водяного.
Театр музичної комедії, що носить його ім'я, по праву вважається одним із символів Одеси. Репертуарна палітра цього творчого колективу дуже розмаїта, і вже 23 роки на його сцені з успіхом іде вистава, присвячена пам'яті Михайла Водяного – «Бал на честь короля». За жанровою приналежністю він близький до рев’ю, вистави-концерту. Художній керівник постановки – народний артист України Едуард Митницький. Лібрето написали Михайло Ліч і Олександр Задніпровський. Режисери постановки – Михайло Ліч і Олександр Балабан.
Представлено сцени з найвідоміших постановок, у яких грав М. Водяний. Глядачі зустрічаються з багатьма персонажами «Короля оперети». Це Боні («Сильва»), Попандопуло («Весілля в Малинівці»), Мішка Япончик («На світанку»), молочар Тев’є («Скрипаль на даху»), Яшка-Буксир («Біла акація») та інші.
У виставі зайнята майже вся трупа театру. Подеколи здається, що актори не грають, а живуть на сцені. На бал почесною гостею запрошена перша партнерка Михайла Водяного – народна артистка України Євгенія Дембська, яка з'являється перед глядачем у ролі Сильви. Вихід на сцену живої легенди викликає невгамовні овації. Публіка також із захватом стежить за грою двох народних артистів України – Володимира Фролова в ролі Мішки Япончика та Миколи Завгороднього в ролі Попандопула. Мішка Япончик Фролова багато в чому повторює фірмові міміку та жести Водяного, але водночас має власний шарм і блиск. Сам артист зізнається: «Я пам'ятаю, як грав Водяний. І намагаюся передати це. Але не скопіювати, а йти від своєї особистої пам'яті про нього. Знайти тембр, жест, слово…». Що стосується Завгороднього, то зала просто в полоні його щирого, зворушливого Попандопула.
Чудово пораються зі своїм завданням і розпорядники балу – народна артистка України Вікторія Фролова та заслужений артист України Юрій Невгамонний. В один із найліричніших моментів вони виходять у глядацьку залу та згадують про Маргариту Дьоміну – дружину М. Водяного. Він – Майстер, вона – його Маргарита. Тут наратив «Балу на честь короля» іде за булгаковським.
Крім барвистої мозаїки з упізнаваних цитат, яка відсилає до постмодерністської естетики, вистава наповнена діалогами персонажів майстра, що уживаються на одній сцені. І нехай вони – представники різних епох, усіх їх об’єднує любов до свого творця – артиста Водяного. Так, в одній з мізансцен Попандопуло та Мішка Япончик, розмовляючи «за життя», тонко жартують над тим, що у них був спільний «тато».
Загалом на балі панує атмосфера свята і гри, адже він присвячений улюбленцеві одеситів, героєві «одеського міфу». Досі, незважаючи на те, що Водяний народився в Харкові та приїхав до Одеси разом зі Львівським театром оперети 1954 року, існує легенда, що він – корінний одесит. У глядацькій свідомості видатний артист персоніфікує образ справжнього одесита завдяки знаковим ролям, що увібрали в себе характерні «суто одеські» риси (Яшка-Буксир, Мішка Япончик, Попандопуло).
Наповнюючи собою виставу, південний темперамент, іскрометний гумор, хвацькі пісні й танці, колоритні висловлювання персонажів викликають живу реакцію зали.
Окремої похвали заслуговує художнє оформлення сцени, створене легендарним сценографом, заслуженим художником України Михайлом Івницьким. Так на початку дійства глядач бачить емблему Одеси – пам'ятник дюкові де Ришельє на тлі мерехтливих вогнів міста. Органічно вписуються в загальний розв'язок вистави костюми персонажів (художник Зоя Івницька), що вражають глядачів багатством барв. Важливо також відзначити освітлення, нерозривно пов'язане зі сценографією. Галерея портретів майстра, що заповнює верхній простір сцени у фіналі вистави, за допомогою спеціально добраного світла перетворюється на монументальну композицію. Звучить «Побачення з Одесою» у проникливому виконанні Михайла Водяного. Усі глядачі одностайно встають, щоб ушанувати пам'ять видатного артиста. Це найзворушливіший епізод вистави, коли дуже важко стримати сльози. Михайла Водяного пам'ятають і люблять!
Торік йому виповнилося б 90 років. «Бал на честь короля» – живий пам'ятник, данина поваги майстрові. Це єдина у своєму роді вистава, унікальний факт в історії театрального мистецтва Одеси. А сам Михайло Водяний – не тільки артист, чиє ім'я носить Одеський академічний театр музичної комедії, але і його душа!
