Уперше дитячий садок «Ромашка» відкрив двері для своїх вихованців 1988 року.
Дошкільна установа була побудована базовим на той час господарством – радгоспом ім. С.М. Кірова, що належав до сировинної зони відомого на всю країну Ізмаїльського консервного комбінату. Однак після розвалу СРСР і сходження нанівець колективної форми господарювання утримання дитячого садка стало тягарем, і 1998 року він змушений був призупинити свою роботу. І тільки після передання в новому столітті «Ромашки» на баланс сільради, шляхом неймовірних зусиль усієї громади, дитячий садок від 2003 року знову зміг набирати групи дітей. Щоправда, ще три роки він змушений був працювати, як то кажуть, у сезонному режимі – тільки в теплу пору року.
– Зізнаюся, відновити в повноцінному режимі роботу дошкільної установи було дуже нелегко, – розповідає завідувачка дитсадка Світлана Іванівна Котляр. – Однак крок за кроком, вкладаючи чималі за масштабами сільського бюджету кошти, ми змогли, починаючи з 2006 року, забезпечити цілодобовий прийом до «Ромашки» дітей. І в цьому, звичайно, велика заслуга нашого сільського голови Михайла Шевченка, місцевих фермерів. В останні роки істотну підтримку нам надає благодійний фонд Урбанського «Придунав’я». Зокрема, вони почали міняти нам вікна на металопластикові.
Про те, що громада тут дуже трепетно ставиться до дітей, красномовно свідчить перше місце в районному рейтингу дошкільних установ із підготовки до нового навчального року.
Колектив вихователів «Ромашки» турбує сьогодні важлива проблема.
– Справа ось в чому: недавно нам анонсували, що сільські дитячі садки будуть передані із сільської до районної комунальної власності, – пояснює Світлана Котляр. – Ми категорично виступаємо проти цього. Як приклад наведу ситуацію з підготовкою до зими шкіл, які вже зараз значаться за районом, і дошкільних установ. «Ромашка», як і практично всі дитячі садки в районі, ще в травні була забезпечена вугіллям, тоді як для більшості шкіл це ще досі непосильне завдання. Справа в тому, що зараз сільради розглядають нас як пріоритетні соціальні об'єкти. Зокрема, у нас у селі розуміють, наскільки важливо в ці кризові часи не підвищувати батьківську оплату, оскільки це прямо позначиться на відвідуваності дитячого садка, а отже і на наповнюваності груп і збереженні ставок вихователів. І зараз у співвідношенні оплати батьками та сільрадою останній бере на себе більшу частину витрат. І я дуже сумніваюся, що до нас залишиться така ж увага, якщо нас прямо візьме під опіку район. Ми знову ризикуємо повернутися у 90-ті, коли дитячі садки залишилися у підвішеному стані, у результаті чого змушені були на якийсь час призупинити свою діяльність.
З даним питанням колектив має намір звернутися як до районних інстанцій, так і до облради й до парламентаря-мажоритарщика, щоб там, вивчивши всі аргументи «за» і та «проти», зрештою зробили правильні висновки, які дозволять дошкільній установі й надалі функціонувати у повноцінному режимі.
