Два тижні пробула трупа Одеського театру музичної комедії на гастролях у США. Звичайно, тут і раніше виступали окремі актори, відбувалися концертні програми. Але вперше музкомедія була репрезентована у Сполучених Штатах значною виставою. Вибір припав на “Бал на честь короля” - виставу, яка йде на одеській сцені вже близько 10 років і присвячена легендарному Михайлові ВОДЯНОМУ.
Успіх був повний. У Нью-Йорку, Філадельфії, Клівленді та Чикаго - до краю заповнені зали (від 800 до 1400 місць). Чуйна публіка. Доброзичлива преса. Але це зараз можна говорити про те, що вистава була приречена на успіх. Все-таки з боку американців – організаторів (фірма “Тристарменеджмент”) була і певна частка ризику. Так, розрахунок робився на ностальгічний порив наших колишніх земляків. Але, з іншого боку, у них є велика можливість вибору. І для того, щоб завоювати аудиторію, одного одеського шарму замало.
Як повідомила директор театру Олена Редько, графік поїздки був надзвичайно насиченим. Кілька днів знадобилося для адаптації до зміни годинного поясу та репетицій, а потім... “Природу бачили лише з вікна автобуса...” До того ж із зрозумілих причин, у гастрольний тур трупа виїхала в урізаному складі. І якщо у “стаціонарному варіанті” вистави задіяно близько 60 чоловік (не рахуючи оркестру), то в Америці їх було трохи більше 20. Кожному доводилося працювати практично за трьох, і про роботу “у півноги” мови бути не могло.
“Після вистави кожного можна було викручувати”, - жартівливо зазначив народний артист України Володимир Фролов.
У виставі брали участь і інші “зірки”, насамперед народна артистка України Євгенія Дембська. До речі, перша вистава у Нью-Йорку співпала з днем народження акторки. Публіка зустрічала її “на ура”, а дехто навіть бився об заклад: скільки ж їй років? Дембська примудрилася запросити весь тисячний зал приїхати до неї влітку на дачу (і підкріпила свої слова номером телефону), чим ще більше завоювала прихильність публіки. У Філадельфії прямо під час вистави на пару хвилин згасло світло. Врахуйте: після подій 11 вересня американці досить болісно реагують на подібні ситуації. Але тут ніхто не зрушив з місця. Глядачі лише аплодували у такт солістам, які продовжували співати без музичного супроводу.
В інших містах публіка була не менш вдячною. І скрізь однаково реагувала на сцену з “Білої акації”. Коли Яшка-Буксир запитує: “Хотите ли вы поехать в Аркадию?” - відповідь була одностайною: “Так!”. Щоразу актори по півгодини і більше роздавали автографи, не говорячи вже про численні запрошення в гості:“Бринзочка прямо як на Привозі!”. Звичайно, кожний зі співробітників Музкомедії постарався подивитися хоча б один-два бродвейських мюзикли, щоб бути “в курсі”. Вистачало і зворушливих зустрічей (зокрема, з колишніми колегами), і комічних ситуацій. Наприклад, один з акторів заблудився між літаком і пропускним пунктом і потрапив в обійми американської поліції (при цьому ні слова не говорив англійською мовою).
Але повернімося до самих гастролей. Вже є пропозиції відвідати з цією ж виставою інші міста США, де також мешкає численна російськомовна діаспора (Сан-Франциско, Майямі, Лос-Анджелес). Можлива також постановка якоїсь класичної оперети для англомовних американців. Словом, що й казати – приємно усвідомлювати: в одеситів є театр, яким можна пишатися.
