Сьогодні – перший випуск “Сцени” – сторінки, яка з’являтиметься у нашій газеті щомісяця. Ми обговорюватимемо проблеми сучасного театрального процесу, звертатимемося до славної театральної історії Одеси, розповідатимемо про майстрів сцени та акторські дебюти. Сподіваємося, дорогі читачі, на ваші зацікавлені відгуки.
Класичне запитання “чи любите ви театр?” знову набуло актуальності останнім часом. Помітно пожвавився театральний процес у місті. Цікаві прем’єри відбулися одна за іншою, в оновлених Українському, Російському, театрі музичної комедії, у ляльковому театрі та ТЮГу, що чекають ремонту. Зовсім був зібрався закритися оперний театр, що перебуває у стані перманентного ремонту, але поки що вистави йдуть. То чи любимо ми театр, як любили його попередні покоління одеситів – мешканців міста споконвіку театрального?
Але що значить “любити театр”?.. Є “глядачі вдячні”, які приймають вистави такими, які вони є, мають шанобливе ставлення до самого дива театру. Диво для них починається вже “з вішалки”. Про вистави вони говорять у найвищому ступені і марно навіть намагатися заперечити їм хоч у чомусь. “Невдячні глядачі”, а серед них чимало щирих театралів, не можуть не “препарувати” побаченого. Подеколи здійснений ними “розбір польотів” убивчо безжальний. Проте більшість глядачів не пускається таких крайнощів і від початку доброзичливо ставиться до того, що їм покажуть на сцені. Особливо, якщо у виставі зайняті цікаві актори. Вважається, що публіка охочіше піде до театру, щоб побачити гарну гру, ніж гарну п’єсу. Є, втім, чимало підстав сумніватися в цьому, - якщо п’єса вже геть кепська, навіть найкращі актори навряд чи “витягнуть” виставу...
Любити театр – значить, можливо, приймати його, як щось єдине – з перевагами та недоліками. Знаходити навіть у далеко не найкращій виставі щось гарне. Йти туди знову і знову, всупереч зневірі, у сподіванні дива. Зворушливого дива.
Поділитися своїми враженнями про прем’єри останніх сезонів я попросила Тамару Опанасівну Сазонову. Щира театралка з великим стажем, Тамара Опанасівна добре пам’ятає кращі часи одеських театрів. Черги до каси, полювання за “зайвими квиточками”, не просто улюблені актори – кумири, вистави, що ставали подіями... Наша розмова не мала на меті визначити, що добре, - що погано: моя співрозмовниця просто розповіла про те, що справило на неї найбільше враження.
“Поштовхом до пожвавлення театрального життя стало, на мій погляд, оновлення самих театрів. Влада, нарешті, “повернулася лицем” до театрів і почала з найголовнішого та трудомісткого – ремонту й реставрації. За це, звичайно, велика вдячність облдержадміністрації, Сергієві Рафаїловичу Гриневецькому. До театрів – російського, українського, оперети, тепер просто приємно прийти. Там гарно, затишно і, що теж важливо, тепло.
Утім, іще до ремонту в театрі музичної комедії було поставлено рок-оперу “Ромео і Джульєтта”. І дотепер вона йде з аншлагом. Ця вистава дала змогу залучити до театру молодь, хоча з величезною цікавістю її дивляться глядачі будь-якого віку. У ній гармонійний сплав драматургічної основи, режисерського прочитання, сценографії, музики, акторської гри. Характерно, що там зайнято багато молодих акторів.
Не залишила байдужою “Принцеса Брамбілла” в українському театрі, хоча ця вистава - з тих, що викликає суперечки. Все-таки, яскрава, видовищна, вона стала подією. Дві вистави поставив у цьому театрі київський режисер Дмитро Богомазов - “Щастя поруч” Івана Франка і “Едіп” Софокла. Дуже своєрідне режисерське прочитання! Нелегке для сприйняття. Але я бачила, як дивилися недавню прем’єру “Едіпа” молоді глядачі – не ворухнувшись. У виставі, дуже непростій для акторів, добре показали себе представники молодого покоління “васильківців”. Гідна уваги вистава цього театру – “Ревізор”. Взагалі я б відзначила як, безсумнівно, позитивний факт те, що театри беруться за серйозні твори світової драматургії, йдуть на експеримент, - навіть якщо вистави не завжди викликають однозначну реакцію у глядачів і рецензентів”.
На прем’єри сезону відгукувалася одеська преса. На нашій “Сцені” ми готові надати слово і вам, шановні читачі, та… глядачі. Якщо у вас з’явиться бажання висловитися з приводу побаченої вистави, події, що відбуваються в одеському театральному житті, - пишіть нам.
