Були часи, коли Ізмаїл суперничав з Одесою і мав статус обласного центру протягом цілого десятиліття. У лютому 1954 року Ізмаїльська область була скасована і включена до складу Одеської. З цього часу владні функції в місті став здійснювати Ізмаїльський міськком партії. Запитайте будь-якого городянина зрілого чи літнього віку, хто з перших секретарів, які керували Ізмаїлом аж до розвалу СРСР, запам'ятався найбільше, і почуєте однозначне і незаперечне: Олексій Георгійович Гурський.
Кажуть, що будучи біля керма влади, неможливо бути хорошим для всіх. Виняток становить, напевно, лише Олексій Георгійович, якому довелось керувати Ізмаїлом з 1964 по 1978 р. Розмовляючи з багатьма ізмаїльцями, мені, автору цих рядків, не довелося почути не те що негативного, навіть нейтрального за тоном і змістом відгуку. Люди ностальгують за Гурським через чверть століття. Далеко не кожному керівникові випадає така пам'ятлива вдячність і таке безумовне шанування — зворушливе і щире.
Згадує колишня секретар Ізмаїльського міськкому Р.К. Шардулевич:
- Нікому ні до, ні після Олексія Георгійовича не вдалося зробити так багато для міста. Не будучи будівельником за освітою, дуже любив будувати, споруджувати. При ньому були побудовані целюлозний та хлібокомбінати, завод оцинкованого посуду, реконструйовано багато підприємств, з'явився проспект Леніна, морвокзал, діорама, виставковий зал, оформився з всією інфраструктурою мікрорайон Південний. Місто було максимально упорядковане і буквально потопало у зелені і квітах. Раннього ранку Гурський йшов на роботу пішки, все помічаючи по дорозі. Перші, з ким він вітався, були двірники, водії. Він, взагалі, не був кабінетним керівником. У відрядженнях вишукував нове, корисне і, не гаючись, впроваджував в Ізмаїлі. Працьовитим працювати з ним було гранично цікаво, а ледарі — не затримувалися. У ньому так багато поєдналося: рішучість і делікатність, суворість і доброта, вміння цінувати досвідчених працівників і довіряти молодим, котрим давав можливість керувати. Будучи хорошим психологом, бачив і сильні, і слабкі сторони людей.
Нинішня керуюча справами міськвиконкому, а в минулому юний газетяр Т.П. Живора згадує, яке незгладиме враження справив на неї виступ О.Г. Гурського на звітно-виборних комсомольських зборах консервного заводу.
Олексій Георгійович проявив таке глибоке знання проблем молоді, володіння ситуацією, дав комсомольцям багато мудрих порад, рекомендацій. І це було із захопленням сприйнято молодими. У першого секретаря взагалі були нестандартні методи роботи. Не послухатися його було неможливо, хоча він нікого не лаяв і не підвищував голосу. Спочатку деякі керівники підприємств могли собі дозволити не прийти на нараду до міськкому. Для них Олексій Георгійович міг повторити програму засідання у позаробочий час і — жодного слова докору. Але наступного разу явка була стовідсотковою. Рівних Гурському просто не було.
А.Н. Сиром’ятникова, почесний громадянин Ізмаїла, пенсіонерка, сказала:
- На той час я завідувала міськвідділом охорони здоров'я і позаштатно працювала у міськкомі, тому спілкуватися з Олексієм Георгійовичем доводилося часто. Запам'ятався незвичайною чарівністю і людяністю. Будучи сильною особистістю, нікому ніколи не відмовляв у допомозі. Умів вислухати будь-кого, і кожна бесіда була продуктивною. Депутат декількох скликань міської та обласної рад, Олексій Георгійович був справжнім слугою народу. Таких керівників я більше не зустрічала за своє довге життя.
Сьогодні розповідають, що на прийом до керівника міста ходили навіть піонери, бажаючи знати його думку у спірних питаннях. Щоб вписати ім'я першого секретаря в анали історії міста, йому ще сім років тому було присвоєно звання "Почесний громадянин Ізмаїла". Нинішній мер С.В. Борисенко почепив у малій залі міськради живописний портрет Олексія Георгійовича.
Але і зараз, будучи у поважному віці, О.Г. Гурський продовжує працювати. Йому, голові Одеської обласної ради ветеранів війни і праці, не сидиться спокійно на заслуженому відпочинку. І так усе життя — ні дня без роботи.
