Понеділок у райдержадміністрації розпочався з апаратної наради. Іван Антонович НАСИПАНИЙ попросив доповісти про виконання доручень, які було дано держслужбовцям тиждень тому. Узагальнена інформація щодо цього, щонайменше його, здивувала. Головуючий відкрив свій журнал і почав скрупульозно, один по одному, перелічувати пункти. Підлеглі вставали і доповідали по суті. Одним це вдавалося легко, але дехто почував себе ніяково...
"Розбирання польоту" затяглося. "З такою скрупульозністю далеко не поїдеш", - таке було найперше моє враження про Івана Антоновича.
Але цього ж понеділка воно змінилося на прямо протилежне...
Як проходить робочий день голови адміністрації у Болградському районі, в якому живуть 76 тисяч чоловік? Краще один раз побачити - і я "призначила" себе референтом голови районної адміністрації.
…О восьмій ранку голову привітав телефон. Телефонує літня вчителька, в якої ось уже три дні з невідомих причин у квартирі немає світла. Вислухавши педагога, записавши адресу, Насипаний просить секретаря невідкладно з'єднати його з начальником РЕМу (трохи пізніше я стану свідком короткої зустрічі з енергетиком, яка завершиться словами: "...і навчіть диспетчера, як потрібно розмовляти з людьми").
З доповіддю про оперативні обставини заходить заступник Микола Іванович Узун. За пошуком двох екскаваторів, дизпалива і телефонних переговорів з керівниками технічно оснащених підприємств і застає їх І.І. Македонський. Іван Іванович ще не дуже давно сам сидів у кріслі номер один, а, вийшовши на заслужений відпочинок, очолив обком профспілки АПК. Сьогодні Македонський приїхав з Одеси у Болград, щоб взяти участь у районній профспілковій конференції. Під час конференції я виявляю, що форуму передувала серйозна кадрова робота - адміністрація подумала над тим, кого запропонувати на посаду голови, який буде здатний оживити профспілкову роботу, стати на захист інтересів сільського трудівника. У приймальні чекають люди.
- Я знову вам набридаю, - зніяковіло говорить жінка похилого віку; вона після смерті чоловіка, з яким була одружена, ніяк не може оформити спадщину і прописатися у будинку...
Телефонує благочинний - батюшка Павло: назрівають проблеми з фінансуванням реставрації Преображенського собору. Потрібно вагоме слово голови адміністрації... Наступний відвідувач, що приїхав до райцентру із села Криничне, розповідає про те, що його 83-літній мамі потрібна операція - ампутація ноги. У районній лікарні не беруться - доведеться везти у госпіталь, але перебування там коштує - 45 гривень на добу, не рахуючи витрат на лікування... Наступне звертання трьох жінок, які вже киплять від обурення, стосується комунальної проблеми. У квартирі на останньому поверсі ось вже 5 років ніхто не мешкає: у розбиті вікна потрапляють опади - у квартирах сусідів вологість. Численні сигнали до відповідних служб результату не дали... Багатодітна родина приїхала з Молдови, купила у Болграді будинок, але от проблема – не дають дозволу на проживання...
Секретар ретельно записує дані, вказівки голови, терміни виконання. Вони гранично стислі. Матеріальну допомогу на операцію видати вже сьогодні. Комісію щодо комунальної скарги створити сьогодні. Питання з дозволом на проживання вирішити до кінця тижня. І так далі. На 13.00 призначена співбесіда з керівниками сільгосппідприємств. Але перед цим голова адміністрації їде до Василівки - особисто подивитися, як йдуть роботи з очищення дороги після негоди. Поки мчить "Волга" голови, беру інтерв'ю - іншого часу для розмови сьогодні не передбачається.
- Зупини, - просить Насипаний водія.
Ми підбираємо жінку, яка самотньо стоїть на узбіччі - їй потрібно до Жовтневого. "Вояж" проходить стрімко, і от ми знову в Болграді. Перед початком наради з керівниками сільгосппідприємств Іван Антонович не забуває зателефонувати дружині - попередити, щоб сьогодні на обід його не чекала. Зустріч з керівниками "хлібодобувної промисловості" готувалася заздалегідь. Кожний з них одержав два десятки запитань - про підсумки 2003 року, плани на найближчу і більш віддалену перспективу. Фахівці районного управління сільського господарства, землевпорядник, представник Пенсійного фонду прийшли на нараду зі своїми цифрами і паперами - щоб розмова мала конструктивний характер. Проте, Іван Антонович не задоволений: потрібно було запросити до адміністраціі не лише голів, але і головних фахівців. Агроном, зоотехнік, економіст і бухгалтер теж повинні відчути свою відповідальність. У цій "стратегічній" нараді бере участь і голова районної ради Микола Георгійович Чанєв. Вісім сільгосппідприємств, одне за другим, розбираються "по кісточках": у чому упущення, як виправити, на що звернути увагу. Район - аграрний, і його добробут залежить від постановки роботи у кожному колективі. Вже після, наступного дня, один з керівників скаже мені, що йшов до адміністраціі як на іспит... У приймальні чекають військовики - у них до першої особи району свої прохання. До кінця робочого дня телефонує вчителька: спасибі, світло в квартирі з'явилося. Виходячи з кабінету затемна, Іван Антонович бере із собою дві товстенні папки з паперами: "О четвертій ранку виїздити до Одеси на нараду, а я звик готуватися..." У цю мить голова адміністрації, у якого за плечима величезний стаж роботи, схожий на зразкового студента...
