Вокзал нового мiста

Вокзал у Роздільній – не тільки ворота в місто. Це місце, до якого приходять, щоб помилуватися дивом сучасних технологій, прогулятися з малятами в дитячому містечку, звірити свій годинник з головними міськими курантами. На новій вокзальній площі можна почути:

- Мені полегшало жити від того, що знову в нашому містечку з'явився великий годинник.

- Я ніяк не можу звикнути до вокзалу, хоча щоранку йду звідси на роботу і щовечора повертаюся сюди з неї. Кожного разу здається, що приїхав до нового міста.

Начальник станції Роздільна В.В. Дарморос якось помітив, що тепер історію міста будуть поділяти на два періоди: до і після спорудження сучасного залізничного вокзалу.

Почесний залізничник А.Є. Лещенко, котрий свого часу керував об'єднаною станцією Роздільна, з цією думкою погодився. Але нагадав 1977 рік. Тоді, говорить, роздільнянці також раділи, відчуваючи причетність до великої історичної події – введенню до ладу Сортувальної станції. Наказом по Міністерству шляхів сполучення її зарахували до 100 найважливіших станцій Радянського Союзу. Весь вузол пережив капітальну реконструкцію. Найважливіші транспортні потоки Причорномор'я потекли через Роздільну.

Про цей час з гордістю розповідали мені в багатьох залізничних кабінетах, майстернях. Називали десятки людей, характеризуючи яких, співрозмовники підкреслювали: «Ото був будівельник!» або «Він вмів так поставити дисципліну!» Про Федора Павловича Гонця, котрий був начальником другої дистанції колії, наприклад, згадували, вживаючи обидва вислови.

Колійного майстра шостого околотка А.Ф. Коваленка я попросив повідати про те, чим живе нинішнє покоління роздільнянських залізничників. І перше, що він сказав, стосувалося будівництва і дисципліни.

- Як же інакше, - пояснив Анатолій Федорович, - в нас така серйозна станція. За потужністю – третя на залізниці. Працювати на ній дуже відповідально. Я, наприклад, зі своїми монтерами за півтора десятка років зняв дерев'яні шпали і замінив їх залізобетонними на 16 коліях. Це колосальна праця. Витримає її не кожний. Тому просіваю новачків через дуже дрібне сито. Якщо людина готова працювати чесно і самовіддано – вона наша.

І, як правило, такі люди залишаються тут назавжди. Тому що в Роздільній на сортувальній, в дистанції колії, в дистанції сигналізації і зв'язку, навіть на скромній посаді будь-який новий працівник заражається особливим духом патріотизму, властивим тільки роздільнянським залізничникам.

Торік їм довелося допомагати своїм колегам, котрі будують швидкісну магістраль Київ-Дніпропетровськ. «Борис Петрович Лісовий був там нарозхват, - з повагою розповідали про заступника начальника дистанції сигналізації і зв'язку, - іноді складалося таке враження, що на всій «Укрзалізниці» немає фахівця з такою кваліфікацією, як в нього. А секрет Лісового, як і більшості роздільнянців, простий: він працює за принципом «у нас на залізниці повинно бути так, як повинно!»

Выпуск: 

Схожі статті