Дякуємо всім, кому сподобалася ідея «Дитячого куточка» у дорослій газеті! Саме ваші листи, діти, дозволили зробити наш другий випуск. Тільки шкода, що ви не надіслали ваших варіантів назви «куточка» і кандидатури звіряток або смішних істот, котрі могли б стати його символами... надсилайте – чекаємо! І від дорослих – теж.
Господиня «куточка» Ірина Іванівна ГОЛЯЄВА.
КЛАСНА РоБОТА
Надя писала твір, згорбившись замисленим лицем.
Плавці призначені для того, щоб риба могла гальмувати на поворотах.
Петро Перший працював царем і одночасно теслею.
Заснувши сидячи на коні, Сергій весело співав пісню.
Жаби допомагають людям поїдати шкідників сільського господарства.
НТЕЛЕКТУАЛЬНиЙ СПОРТ
Завдання-жарти:
1. Чого в озері більше ніж у морі?
2. Що знаходиться між берегом і річкою?
ЛОГіЧнА ЗАДАЧА
Двом дорослим і двом хлопчикам треба переправитися через річку. А в човні може поміститися тільки один дорослий або два хлопчики. Як же їм переправитися через річку?
* * *
ЗАГЛЯНЕМО У ВІДПОВІДЬ
(на попередні задачі)
МЕТАГРАММА: труд – пруд – прут – плут – плот – плод.
ЛОГІЧНА ЗАДАЧА: найстарший брат – Руслан.
ЛIТГУРТОК
Першою “ластівкою”, що залетіла до нашого “Дитячого куточка”, була розповідь другокласника з одеської школи № 85 Павлика Аксьонова – “Подарунок у клітці”. Пізніше Павлик надіслав казкову історію, присвячену Дню святого Валентина. В цій історії діючою особою разом з Павликом є і його бабуся. Напевне, вони дуже дружать, і якщо так, то це чудово!
Два листи надіслав і Сашко Соловйов, 13 років, з села Руський Тростянець Великомихайлівського району. Про себе він говорить так: “Не поет, але пишу віршами”. Добре, але Сашко і прозу пише! Він надіслав нам казку про планету гусей, розповідь (дуже сумну...) про собаку Шарка, повчальну історію про те, як треба допомагати птахам взимку. Сашко пише: “Нас розбудив стук у вікно. Це стукали птахи. Усі дуже здивувались, хто що гадає: “Птахи стукають! Новина буде або гості?” Та лише мені смішно. Дорослі люди, а не знають, що так птахи просять їсти. Зараз, мої хороші, я вас погодую!”
Ми одержали вірші від Ірини Іванової з Арциза і Яни Голубничої з Одеси, казку “Життєве випробування” від Юлі Нестерчук із села Оріхівка Болградського району.
Спасибі всім, але, любі діти, ви, звичайно, розумієте, що все одразу помістити в нашому невеличкому “Куточку” ми не зможемо. Тому не засмучуйтесь, що сьогодні не знайшли в ньому своїх творів. Будемо намагатися хоча б в уривках їх надрукувати. Пишіть!
Павло Аксьонов ПОДАРУНОК В КЛiТЦi
Наближався Новий рік. Білий сніг, ніби пухнастою ковдрою, вкрив дахи, землю, дерева. Біля хати на снігу весело щебетали горобці, серед яких виділявся синьо-жовтий птах.
- Що це за птах, мамо? – спитав хлопчик.
- Це синичка, – відповіла мати.
А коли настав Новій рік, хлопчик вранці серед подарунків на столі побачив клітку з синичкою. Синичка, не рухаючись, мовчки сиділа на перекладинці, і хлопчику здавалося, що він бачить в її очах журбу і втому.
Вдень до хлопчика завітали друзі. Вони весело гралися, жартували. Коли хтось запитав:
- А де ж твої новорічні подарунки?
- Пішли подивимось, - вигукнув хлопчик.
Він вибіг з товаришами у двір. Всі побачили, що на подвір’ї, на снігу, весело стрибали горобці, а серед них вирізнялася радістю і щебетанням синьо-жовта синичка.
- Ось мій подарунок! – показав хлопчик на синичку.
А біля ніг хлопчика стояла клітка з розкритими дверцятами.
Я МОЖУ!
Завжди приємно, діти, дізнаватися про ваші успіхи у навчанні, мистецтві, спорті, улюбленій справі, навіть науці – і таке буває! А хіба вам не приємно сказати собі: “Я можу!”, “Я зумів!”, “В мене вийшло!”?..
Один з таких дітей – одинадцятирічний Стасик Богданович, шахіст. Почав грати в шахи з п’яти років – мама навчила, а з семи років ходить до дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву. Брав участь у багатьох змаганнях, посідав перші, призові або досить престижні місця. Наприклад, п’яте місце на чемпіонаті Європи у Чорногорії серед дітей до 10 років, третє місце на першість Одеської області зі швидкої гри у шахи, поділив перше – четверте місця на “Меморіалі Тиграна Петросяна” в Москві.
Однак Стасик вміє не тільки вигравати, але й програвати (спортсмени знають, що це теж треба вміти!). Програвши, не плаче, а розбирає партії і аналізує помилки. Одного разу, після програного матчу, опанувавши себе, пішов співати в “Караоке”.
Шахи для Стасика не просто захоплення, а, як говорить його мати Марія Валентинівна, “спосіб життя”. Він грав, навіть опинившись у лікарні, - і “заразив” шаховою “хворобою” своїх сусідів по палаті.
На фотознімку Стасик Богданович виглядає серйозним: схоже, він готовий зробити хід конем, а це завжди дуже відповідальний крок! Взагалі ж він веселий, товариський, допитливий хлопчик. Вміє дружити, любить веселі ігри, книги, цікаві фільми, але найбільше, звичайно, шахи.
Нових успіхів тобі, Стасику!
КОНКУРС
«МОЯ УЛЮБЛЕНА ТВАРИНА»
Мій улюбленець живе в далеких краях. Це білий ведмідь. Коли йде передача про ведмедів, я з нетерпінням чекаю, коли буде білий ведмідь. Мені подобається, як він ловить рибу і плаває. А найбільше подобається, що в нього білі лапи і пухнастий живіт. А в білої ведмедиці мені подобаються ведмежата.
Олег ПАСТУХОВ, 10 років. Село Великокомарівка Великомихайлівського району.
* * *
Мене звуть Вадим. В мене, як і у всіх, є друг, але цей друг незвичайний. Гарна і пухнаста тварина, я поки що такої не бачив в нашому районі. Вона вся біла і з чорними плямами на череві, а хвіст довгий і чорний. Коли вона чує шерех, стає такою обережною, що її вже нічого не цікавить. Вона великий ворог для мишей, ще жодна мишка не втекла від неї. А ще влітку вона ховається у собачій будці. І таку кішку кличуть Аліса.
Вадим ТИЛЬКИЖИ, 12 років. м. Рені.
Любі діти!
Спасибі всім, хто надіслав нам листи на конкурс! Ви розповіли стільки цікавого про ваших улюбленців.
Цілий стос листів надійшов з села Калантаївка Роздільнянського району. Подружки Олена Нещадим і Раїса Беспалова дуже гарно оформили свої послання. Раїса розповіла про улюбленого сіренького і зеленоокого кота Барона. Котик дуже грайливий і, на думку своєї господині, “найгарніший у світі”. Ми і не сумніваємося! Олена любить своє чорненьке цуценятко Кузю і балує його шоколадними цукерками.
Аліна Шалашенко написала про свого доброго, гарного, ласкавого котика на ім’я Пушок. У Пушка є друзі – собачка, ім’я якої Аліна не написала, і дві кішечки – Мурка і Шурка. Отже, йому не нудно, коли господині немає вдома. Своєму пушку Аліна співає таку пісеньку: “Лапки біленькі /Шийка та лобик чорненькі /У мого маленького /Котика чорненького”.
Максиму Тютюннику можна просто позаздрити! Поряд з ним живуть навіть два чотириногих друга – вівчарки Лорд і Дік. Ось вони які: “Вони дуже розумні. Це можна зрозуміти, лише подивившись їм в очі. Їх погляд такий розсудливий. Дік дуже любить гратися. Він має веселу вдачу. А ось Лорд (азіатська вівчарка), хоча ще й року йому немає, але поводить себе дуже поважно, не робить зайвих рухів, завжди погляд у нього спрямований кудись вдалечінь”. Кожного ранку вівчарки вітають Максима, потім граються одна з одною і так “заводяться”, що Максим довго не може їх заспокоїти.
Максиме! Ти написав великого, цікавого і дивовижного листа! Як добре, що є такі діти, як ти, – котрі люблять природу і все живе, вміють помічати “полохливого зайця, хитру руду лисицю, грізного дикого кабана, струнку граційну козулю” і захоплюватися “як впевнено в небі кружляє орел та виспівує жайворонок”. Пиши нам ще про те, що цікавого і хто цікавий є в твоїх рідних місцях.
І ви, діти, розповідайте про своє місто або село, адже всі вони несхожі на інші. Одне стоїть поблизу річки, інше – біля озера або за його околицею шумить ліс...
ДИТЯЧЕ ПИТАННЯ
Нам написав Стефан Раткевич, третьокласник з Білгорода-Дністровського. Минулого літа з ним стався “дивний випадок” - в морі, на курорті Затока, він вперше побачив дельфінів! “Вода була холодною, тільки біля берега теплішою, ось дельфіни і припливали до берега, щоб погратися. З тих пір я вирішив дізнатися про них побільше”.
Стефан дізнався, які дивні і розумні істоти дельфіни, як багато вони вміють, як допомагають людині, коли вона тоне. А ще дізнався, що з часів війни фашисти навчали їх прикріпляти міни до днищ кораблів, і дельфіни часто гинули.
І ось, запитує Стефан, “чому ж людина, найрозумніша істота в світі, вбиває тих, хто втричі менший його за розумом і за силою?”...
Я ВАМ ПИШУ
Аліні Бондаренко з села Калантаївка Роздільнянського району
Люба Аліно! Дуже цікавого листа ти написала про свою ляльку Барбі. Добре, що в тебе є улюблена іграшка, яка з нетерпінням чекає, коли ти повернешся зі школи.
Уяви собі, Аліно, що в цьому році у Барбі ювілей – їй виповнюється цілих 45 років! Звичайно, дивлячись на неї, цього ніколи не скажеш, – така вона молода і гарна. Барбі дуже товариська – в неї багато друзів (краща подружка – лялька Міджі), братів і сестер. Вона дуже любить тварин – в неї є коні, собачки, коти, папуга, шимпанзе, левенятко, зебра, жираф і навіть дельфін!
Барбі зовсім не білоручка і не домувальниця (хоча живе в дуже гарному і затишному будинку). Вона подорожує, плаває, займається спортом, лікує звірів, літає в космос, працює рятувальником на пляжі, стюардесою, вчителькою – тощо. І при цьому полюбляє бути гарно причесаною і ошатно одягненою, - то ж ти, Аліно, напевне, робиш їй приємність, коли розчісуєш і наряджаєш. Розумниця!
Діти! Пишіть про свої улюблені іграшки, а ми будемо розповідати про них дещо цікаве.
