Багато академічних видань зазначають, що перша письмова згадка про Рені відноситься до 1548 року. Ми не спростовуємо ці дані. Однак у путівнику Миколи Олександровича Гусака “Маршрути Придунайського краю” (Одеса, Маяк, 1978) читаємо таке: “Коли в ХІІІ столітті на руську землю вторглися полчища татаро-монголів, прийшло спустошення і до Придунайського краю. Мандрівник Іоанн де Плано-Карпіні, що завітав сюди у 1245 році, сумно констатував, що “народу тут залишилося обмаль: більшість було перебито або вивезено у полон”. Загарбники вщент зруйнували міста Сміл (попередник Ізмаїла) та Рені”.
“Якщо ми знайдемо в архівах першоджерело, то Рені відзначатиме не 456-річчя, а 759-річчя першої писемної згадки”, - сказав краєзнавець М. Салабаш.
***
За даними останнього Всеукраїнського перепису населення, у місті Рені мешкає 20481 чол. У 1989 році було 23667 чоловік. Зменшення кількості населення пояснюється зниженням народжуваності і зрослої міграції.
У Рені мешкають представники понад п’ятдесяти національностей і народностей. На 1000 чоловік припадає 1190 жінок.
***
Основні підприємства – транспортні: Ренійський морський торговельний порт, станція Рені, депо. Серед підприємств переробної і харчової промисловості можна назвати ВАТ “Виноградар” (виробництво вина та пива) і ВАТ “Ренійський м’ясокомбінат” (м’ясо, ковбаси, молочна продукція тощо), Ренійський хлібозавод “Дунай”.
Останнім часом у місті розвивається дрібний бізнес. Лише у 2003 році міськвиконком видав 150 документів на відкриття магазинів, кафе, пралень тощо.
Налагоджено водне сполучення з Туреччиною (ходить теплохід “Кападокія”).
У 2000 році ухвалено Закон України про спеціальну економічну зону “Рені”, що дає сподівання на приплив у місто інвестицій з-за кордону.
