Не секрет, що в деяких районах розвиток культури фінансується за залишковим принципом. А ось в Овідіопольській райраді підхід інший. Так, торік тут виділили на її потреби 739,9 тис. гривень, що на 23 відсотки більше, ніж у 2002 році. Про це повідомила мені завідувачка відділу культури райдержадміністрації Наталя Федорівна ПУШКАРЕНКО. У регіоні діють 18 клубів і будинків культури, 24 бібліотеки, п'ять дитячих музичних шкіл, є духовий оркестр.
- Усі приміщення опалюються, капітально відремонтовані клуби в селах Петродолинському, Роксоланах, Прилиманському і Будинок культури “Слава” - у райцентрі, - сказала вона.
- Тобто, вся база галузі на Овідіопольщині збережена?
- Не тільки збережена, але й примножена. Приміром, в Овідіополі в минулому році відкрита нова бібліотека “Аккаржа”, а в селі Барабой прийняла учнів нова музична школа. Але головне – діяльність наших культпросвітзакладів наповнилася новим змістом. У районі чотирьом колективам присвоєно звання народних. Є на кого рівнятися колективам 40 гуртків художньої самодіяльності, хорів, оркестрів. Очолюють їх найдосвідченіші майстри. Такі, як композитор М. Гой, методист Г. Блощук, заслужений діяч культури М. Полєвой, директор музичної школи М. Сєбов.
- У недалекому минулому овідіопольська команда КВК «Батьки і діти» на Сочинському фестивалі боролася з москвичами, новосибірцями, бакинцями, мінчанами...
- Цей рух відроджується. Ми заснували спеціальну посаду методиста КВК. Команда веселих і кмітливих з'явилася в Овідіополі. Уже вийшли на районну арену дві сільські – “Свіжі вітри”, “Радибор”. Особливу активність виявляють школярі. Скажімо, у п'ятьох конкурсах взяли участь 14 шкільних команд.
Окремо хотілося б сказати про конкурси краси. Вони стали настільки популярними, що проводяться практично у кожному сільському клубі. Саме з підмостків сільських сцен зробили крок у шоу-бізнес Іра Мартиненко, Інга Бугайцова, Ганна Попіль, Ольга Ліпач, Ольга Земляна – переможниці оглядів на Мальті, у Греції, у містах України.
- У вас проводяться конкурси на кращий культпросвітзаклад?
- Точніше буде – огляди. Ось уже третій рік підряд перемагає у цьому змаганні клуб села Доброолександрівки, яким керує Євгенія Володимирівна Попіль. Серйозно пожвавилася робота у клубі села Новоградівка. Власне, заради цієї мети і задумано огляд – кожний осередок культури щороку має демонструвати громадськості свої досягнення з обов’язковим включенням до програми новинок.
- В обласній програмі «Регіональна ініціатива» йдеться про підтримку молодих талантів. Що можете сказати про це?
- Безкоштовне відвідування занять у гуртках – хіба це не підтримка? У нас найнижча в області плата за навчання дітей у музичних школах. Спеціальним розпорядженням голови райдержадміністрації В. Левчука встановлено 10 іменних стипендій кращим представникам культури та спорту.
Видання книги поетів-початківців “Виноградный дождь” – це також підтримка молодих талантів. Адже так?
Відповіддю юних земляків на таке піклування є їхні перемоги у багатьох обласних, республіканських та міжнародних конкурсах. Наприклад, Христина Дулова з Кароліно-Бугазу – дипломант дитячих фестивалів у Болгарії та Угорщині, десятирічний Павло Гургуров з Овідіополя, ставши призером конкурсу “Національний гранд-приз”, удостоївся права репрезентувати Україну на Всесвітньому конкурсі “Міні-містер Всесвіту”.
Здобули славу не лише в області, а й у країні дитяча студія естрадного співу “Джельсоміно”, танцювальний ансамбль “Гольфстрім”, дитячий театр “Рампа”.
- Таланти, безумовно, треба плекати. Але повернемося все ж таки до масової культури. У радянські часи, пам’ятаєте, при сільських клубах діяли агітбригади. Вони виступали на фермах, у тракторних бригадах, польових станах. Сьогодні цей вид діяльності вичерпав себе?
- Не сказала б. Прагнення людини до прекрасного – почуття постійне. Інша справа – ідеологія. Мистецтво, про яке ви кажете, починалося з “агіткульт...”. кого зараз агітувати у сільгоспкооперативі і за що? А ось, так би мовити, незаідеологізоване, образно кажучи, чисте мистецтво попитом, як і раніше, користується величезним. Ми ставимо завдання перед працівниками культурного фронту відродити колишнє “ходіння” у народ з піснею, частівкою, гумором, танцем, музикою, обрядами, здравницями... Прекрасно цей жанр опанували фольклорний ансамбль “Витребеньки”, шоу-група “Нью-каламбур” та інші. А політику хай роблять політики.
- Коли вже ми заговорили про минуле, запитання таке: чим і перед ким, на ваш погляд, «завинили» фестивалі художньої самодіяльності, коли на обласній сцені з творчими звітами виступали райони? Або таку згадаємо традицію: колгосп везе своїх трудівників села до оперного театру, до музею...
- Працюємо і над цим питанням. Голова райдержадміністрації звернувся до губернатора із пропозицією повернутися до “Днів районів” в області. Ми готові першими подарувати Одесі таке свято.
Щодо колективних відвідувань театрів, музеїв, то, гадаю, таким чином культурний рівень села не підвищиш. Хай кожний обере для себе культурну програму сам. Скільки тут від Овідіополя до Одеси?
Та й артисти сьогодні вже не ті і не на тому “хлібі сидять”. Вони сьогодні готові виїхати у найвіддаленішу глибинку із найбільш добротним концертом. Причому не лише одеські, а й київські, московські... Лише плати!
- Ви згадали про музеї...
- Музейна справа – це один з напрямків культури. У районному центрі вже давно діє краєзнавчий музей, яким керує одержима людина – І.Ф. Баринова-Сенкевич. Вона здобула гроші для ремонту приміщення, підключення його до стаціонарних теплоносіїв. Завдяки їй музей удостоївся звання народного.
Свої музеї відкрили сільські ентузіасти у Роксоланах, Татарці, є вони практично в усіх школах.
- Тобто, гроші для розвитку культури можна знайти?
- Хто хоче, той знаходить. Ви чули де-небудь, щоб кимось приватизувався клуб? У Великій Долині Наталя Вусата пішла на це. Вона відремонтувала приміщення, також обігріла його, робочі кімнати переобладнала під творчі студії, у танцювальній залі “прописала” дискотеку.
Її осередок культури тепер вечорами переповнений. Він став справжнім центром відпочинку великодолинців. Цим досвідом роботи зацікавилися клубні працівники села Надлиманське. Ми сприятимемо поширенню цінної ініціативи.
Пристосовуються до ринкових умов і бібліотекарі. Скажімо, минулого року за надані ними платні послуги сільчанам отримано понад 4000 гривень. Всі кошти витрачені на придбання художньої літератури – адже книжкові фонди понад десять років не оновлювалися.
А пам’ятник Овідію у райцентрі бачили? Відкритий він у день святкування 200-річчя Овідіополя. Згідно з легендою, Овідій бував у наших краях. Тому й райцентр на честь його так і названий. Але я не про історію. Я – про гроші. Їх виділив місту зі свого бюджету торговельний дім “Овідій”.
А керівник приватного підприємства “Авангард” В.Л. Добрянський на власні кошти збудував церкву. Адже вони сестри – культура та духовність. Згодні? Ось ми й не соромимося нагадувати депутатам, бізнесменам, комерсантам слова Президента України про те, що гроші, вкладені у культуру і духовність – це інвестиції у майбутнє. І галузь, як бачите, не просто виживає, відроджується і розвивається.
