Відкриваючи цю зустріч, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко пояснила, що сама потреба внести зміни до Держбюджету-2005 викликана тими стратегічними помилками та прорахунками попереднього уряду, який залишив по собі Бюджет з величезним дисбалансом. “Напередодні виборів, - мовила вона, - колишній уряд підвищив виплати пенсіонерам, але не збільшив розмір мінімальної платні, від якої й проводиться нарахування пенсій, а також не передбачив на це відповідних коштів у Бюджеті. Уряд Кучми – Януковича зробив мінімальну зарплату нижчою за мінімальну пенсію, що є відвертим безглуздям та економічним невіглаством. Бо саме цей крок поставив Пенсійний фонд на межу краху”.
Пригадую, як у журналістських кулуарах, до початку зустрічі, дехто з тих колег, які ще вчора робили все від них залежне, аби при владі в Україні були інші люди, та й уряд був представлений іншими людьми, з принципово іншим підходом до проблем України та її народу, іронічно всміхалися: “Прем’єрка, - казали вони, звичайно ж, обіцятиме... От тільки де вона та її Уряд візьмуть кошти, щоб здійснити все те, що вже наобіцяно їхніми попередниками, та ще й переконати, що цей, новий, уряд кращий, ніж той, що був, і ще кращий, ніж той, що міг би бути?”
Як потім з’ясувалося, аргументи, з якими прийшли на зустріч Прем’єр та міністр фінансів, вдалося переконати навіть їх. Юлія Тимошенко підкреслювала, що додаткові надходження до бюджету має забезпечити передусім детенізація доходів, які раніше осідали в кишенях окремих кланово-підприємницьких груп; скасування непрозорих схем державних витрат; отримання доходів від державної власності, якою раніше користувався хто завгодно, а тільки не держава.
Торкаючись проблеми “Криворіжсталі” та інших промислових гігантів, які були “куплені за безцінь” і від продажу яких держава втратила мільярди й мільярди гривень, Прем’єр застерегла, що на цьому “не слід робити політики”, йдеться про елементарну економічну доцільність і соціальну справедливість. І що уряд вважає найкращим виходом із ситуації, що склалася, - щоб нинішні володарі цих гігантів промисловості доплатили ту решту коштів, яку вони й повинні були б сплатити, якби приватизація їх відбувалася в інтересах держави, а отже, й усього народу, а не певних кланів. Що ж стосується чесних бізнесменів, й особливо тих, що лише розпочинають свою справу, і тих, що займаються дрібним бізнесом, то їм хвилюватися нема чого. Ніякої репреватизації для них не гряде. “І взагалі, - сказала Прем’єр, - бізнесмени повинні знати, що наш уряд не кровожерний і бізнесменів на сніданок ми не їмо. Навпаки, будемо робити все можливе, щоб в країні був сприятливий клімат для бізнесу, щоб займатися бізнесом було безпечно і вигідно, щоб панував сприятливий інвестиційний клімат”.
Що ж закладено в тих поправках до Закону про Бюджет, які пропонуються Урядом? Передусім, вони дозволяють вирішити проблеми дефіциту, з яким, як висловилася Юлія Володимирівна, “ситуація зараз патова”. Чинна редакція Закону встановлює дефіцит Бюджету на рівні 8,6 млрд грн. Але після затвердження підготовленого урядом документу, цей показник зменшиться до розміру надходжень від приватизації. Це означає, що фактично запропонований урядом оновлений Бюджет буде бездефіцитним.
Готуючи поправки до закону про Держбюджет, Кабмін не підходив до цього документу, як до бухгалтерського балансу, а намагався знаходити такі рішення, які дозволили б принципово переорієнтувати Бюджет на виконання його основної функції – обслуговування лікарів, вчителів, працівників культури, науковців, пенсіонерів, людей, які потребують особливої опіки з боку урядових установ. Досить сказати, що прийняття змін до Бюджету-2005 дозволить збільшити витрати в соціальній сфері до 81 відсотка, а отже, ці зміни передусім відчують найменш захищені верстви населення.
Одначе облишимо високу кабмінівську бухгалтерію і задамося класичним одеським запитанням: “Що конкретно з усього цього всі ми з вами матимемо?” Даруйте, але тут уже гріє душу не лірика, а суха предметна цифра. Почнемо з основи основ буття суспільства – з зарплати. Так от, в бюджетній сфері вона (середня) має підвищитися із 499 до 708 грн і наблизитися до середньої зарплати в цілому по народному господарству. Із 262 до 300 грн підвищиться й мінімальна заробітна плата. Значно зросте сам “діапазон зарплати”, оскільки розрив між мінімальними й максимальними окладами коливатиметься в межах 3–3,5 рази, що, за задумом урядовців, має підняти престиж кваліфікованої праці. Нинішній уряд взагалі різко виступає проти пануючої нині “зрівнялівки”, коли головлікар і прибиральниця лікарні, по суті, отримують однакову платню. Те ж саме стосується й пенсій. Мінімальна пенсія тепер складатиме 332 грн, причому уряд обіцяє, що пенсії перерахують з початку поточного року і доплатять пенсіонерам, які нині виживають на цій, горезвісній, мінімальній. Що ж стосується середньої пенсії, то вона підвищиться з 315 грн до 383 грн. Цікава деталь: зараз, внаслідок вселенської “зрівнялівки”, 83% пенсіонерів отримують однакову пенсію. Й уряд, та й самі пенсіонери, вважають такий підхід соціально несправедливим. Після внесення поправок, однакову пенсію отримуватиме лише 44% пенсіонерів, тобто, за законами справедливості, враховуватиметься стаж роботи пенсіонера, його кваліфікація, а отже, і його колишня платня, його заслуги перед батьківщиною.
Ще кілька цифр, які, безсумнівно, можуть зацікавити наших читачів. Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи під повним піклуванням: до 6 років - допомога зростає з 90 до 376 грн; від 6 до 18 років – з 90 до 475 грн. Як бачимо, й тут підхід диференційовано. Дітям-інвалідам з дитинства: до 6 років – з 285 до 420 грн; з 6 до 18 років – із 285 до 470 грн. Дітям-інвалідам І групи – з 225 до 543 грн; ІІ – з 105 до 232 грн; ІІІ групи – з 75 до 165 грн.
Суттєво буде збільшена допомога одиноким матерям. На дитину до 6 років така мати отримуватиме тепер 188 грн (замість 34), а на дитину віком від 6 до 18 років – 237 грн (замість 42). Крім того, при народженні дитини кожна жінка в Україні отримуватиме 8,5 тис. грн у вигляді разової допомоги. Державні стипендії віднині матимуть такі позначки: учням ПТУ стипендія збільшується з 76 до 84,6 грн; студентам 1–2 рівнів акредитації - з 96 до 105,8 грн; студентам 3 – 4 рівня акредитації – зі 115 до 126,9 грн. А стипендії дітям-сиротам відповідно становитимуть 126,9 грн, 158,7 грн та 190,4 грн. Грошове забезпечення військовослужбовців строкової служби теж збільшиться з 19 до 57 грн, а курсантам з 27 до 82 грн. Середня зарплата військових зросте до 913 грн.
Натхненні цими цифрами, журналісти, природно, одразу ж поцікавилися в які ж терміни уряд має намір ввести ці зміни в дію, тобто зробити їх пунктами закону про Бюджет-2005. Прем’єр пояснила, що громадську презентацію зведеного законопроекту передбачено провести 17 березня, відтак 19 березня Кабінет Міністрів настроєний затвердити цей документ на своєму засіданні (із врахуванням можливих зауважень та доповнень), а вже 21 березня Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко передасть цей документ на розгляд у Верховну Раду України.
Після цього повідомлення в залі запанувало пожвавлення. Хтось із журналістів прямо запитав, вигукнувши з місця: “А ви впевнені, що депутати-опозиціонери підтримають ваші пропозиції?!” На що Прем’єр відповіла, що депутати повинні зрозуміти, що все це робиться для народу. “Але якщо якась частина депутатів не побажає зрозуміти цього, ми будемо звертатися до громадськості”.
Розвиваючи цю тему, віце-прем’єр Микола Томенко сказав, що зараз в суспільстві існує проблема “тихої контрреволюції”. Значна частина чиновників залишилася на своїх місцях, і тепер вони, як можуть, саботують рішення уряду, не бажають перебудовувати свою роботу. Системним і симптомним він назвав той факт, що значна кількість чиновників “відкрила сезон хвороб і відпусток”, не бажаючи в такий спосіб залишити свої крісла. “Ми знаємо, - сказав віце-прем’єр, - що окремі чиновники за великі хабарі купують собі діагнози, розраховуючи місяць-другий перехворіти: поки все вляжеться. Але ми цієї тихої контрреволюції не боїмося”.
Зупиняючись на проблемах сільської культури, М. Томенко зауважив, що зараз настав час “вкладати гроші в людей від культури”, щоб ці гроші, які виділяє держава, йшли на підтримку працівників сільської культури, і слід відмовитися від окремих амбіційних проектів культурного будівництва, при реалізації яких, як це тепер з’ясовується, “значна частина коштів осідала в кишенях місцевих феодалів”, або “йшла відкатом до Києва”. Така ж ситуація і в медицині. Такий факт: держава виділяє кошти, розраховуючи, що чиновники від медицини націлять їх на потреби хворих, але, замість цього, з’ясовується, що у нас в Україні, не такій уже й багатій державі закуповується медична техніка та обладнання за найдорожчими світовими цінами. Дійшло до того, що навіть деякі соціально-гуманітарні проекти перетворювалися на спосіб відмивання грошей.
Звертаючись до журналістів, М. Томенко сказав, що нинішні урядовці не вдаватимуться до підрахування кількості позитивних та критичних матеріалів на адресу влади, як це робили представники влади колишньої, але розраховують на рівноправний партнерський діалог, на фахову критику. Загалом фінансування на культуру має збільшитися, проте уряд застерігає, що “не можна всю культуру зробити бюджетною”. А всі серйозні проекти мають проходити фахову та громадську експертизу і підтримуватися бізнесом та громадськістю. Зокрема, такої експертизи потребують зараз проект відродження в Києві Десятинної церкви та створення музею мистецтва на колишньому заводі “Арсенал”, аби перетворити його на своєрідний український Лувр. Відтак, він вважає природним, що поважні культурні проекти наполовину фінансуватимуться державою, тобто з бюджету, а наполовину – за рахунок залучених інвестиційних коштів.
Віце-прем’єр звернув також увагу на те, що окремі релігійні громади прагнуть будувати за рахунок бюджету навіть церкви та собори. Цього, звичайно, не буде. По-перше, культових споруд у нас уже цілком достатньо. Якщо ж якась громада прагне спорудити ще одну церкву, то це її справа: нехай шукає для цього кошти поза бюджетом, звертаючись до спонсорів.
На розвиток теми фінансування, я подав Прем’єр-міністру письмове запитання (яке було підтримано і журналісткою зі Львова):
“Зараз, на рівні урядових кіл, ходять чутки про так зване роздержавлення засобів масової інформації. Проясніть, будь ласка, ситуацію: що чекає на обласні газети, на всі ЗМІ, які перебувають зараз у комунальній власності?”
Як це не дивно, але і в мене, і в деяких моїх колег склалося враження, що, хоча це була зустріч уряду з журналістами, але, націлившись на розгляд внесення змін до Бюджету, Прем’єр-міністр виявилася не готовою до докладної відповіді і цілковитого прояснення ситуації навколо ЗМІ. Юлія Тимошенко сказала, що вона обговорила з Президентом дворічну програму роздержавлення ЗМІ. І що вони з Президентом зійшлися на думці, що преса, яка перебуває в комунальній власності, надалі повинна “працювати на людей, на ту читацьку громаду, якій вона слугує, а не на місцевих чиновників. Зараз на пресу впливає великий капітал, впливає влада, впливають окремі групи, а треба, щоб журналісти були звільнені від пут. При цьому уряд та місцева влада має подбати, щоб роздержавлені ЗМІ були добре проінвестовані, щоб жоден висококваліфікований журналіст не постраждав, не залишився без роботи. Слід подбати про те, щоб цілком безоплатно, або на пільгових умовах, колективам редакцій були передані ті приміщення, які вони нині займають, або надані нові”. А ще Прем’єр зауважила, що до районних ЗМІ роздержавлення дійде в останню чергу. Потім, в кулуарах, я спілкувався з багатьма журналістами з різних регіонів, але не виявив жодного, кого б така відповідь задовольнила. Бо й справді, хто саме буде тими інвесторами, які інвестуватимуть роздержавлені ЗМІ (а це ж мільйони й мільйони гривнів!), хто конкретно дбатиме про пошуки такого інвестора? Одне слово, запитань безліч. Лишається сподіватись, що відповідь на них з’явиться тоді, коли з’явиться відповідний закон, відповідне рішення уряду, в якому всі ці моменти буде висвітлено. Ще одне запитання я подав від мікрофона. Виглядало це так.
- Юліє Володимирівно, Ви знаєте, в якому складному становищі опинилося зараз наше Чорноморське морське пароплавство, точніше кажучи, наш торговий та пасажирський флоти. Чи має намір уряд зробити щось для того, щоб відродити колишню славу Чорноморського пароплавства, пам’ятаючи при цьому, що для Одеси це ще й вирішення важливих соціальних проблем, а також відродження її колишньої “моряцької слави”?
Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко:
- Так, це дуже важлива проблема. На жаль, я ще не встигла зустрітися з людьми, які глибоко розуміються на всіх аспектах цієї проблеми, які володіють належною інформацією, які досконало знають ситуацію. Але тільки-но ми трохи розберемося зі справами, пов’язаними з Бюджетом, я обов’язково зберу людей, які надали б мені належну інформацію, ми порадимося... І я зроблю все можливе, щоб відродити “былую славу” (ці слова вона мовила російською) Чорноморського пароплавства.
Що ж будемо сподіватися. І наша газета ще звертатиметься до цієї теми. Прилучаючись до розмови про наповнення бюджету, міністр фінансів Віктор Пинзеник передусім зупинився на діяльності нашої митниці, на проблемах неузгодженості, що існує зараз між митною службою і податківцями, що дозволяє нечесним і митникам, і податківцям створювати цілі схеми хабарництва, відмивання грошей та викачування грошей з держави. Замість того, щоб, навпаки, спрямовувати грошові потоки в державу. І з цим уряд буде рішуче боротися, і вже, власне, бореться. Він запевнив, що позиція гривні досить міцна і вже зараз вигідніше тримати свої заощадження не на валютних, особливо доларових, а на гривневих рахунках.
Окремою проблемою постає проблема забезпечення чорнобильців. І міністр фінансів, і Прем’єр-міністр запевнили, що увага до чорнобильців не знижуватиметься, їх соціальних захист ставатиме все надійнішим, але це стосуватиметься лише... “справжніх чорнобильців”. Юлія Тимошенко зазначила, що слід буде провести перереєстрацію чорнобильців, зважаючи на те, що на місцях з’явилося чимало людей, які отримують пільги чорнобильців, не маючи на це ніяких підстав, особливо це стосується місцевих чиновників. До речі, ця теза була схвально підтримана журналістами, які представляли найбільш уражені, “чорнобильські” регіони.
Прем’єр застерегла представників опозиції від намагання спекулювати з приводу підготовки до святкування 60-річчя від дня Перемоги. “Ми, звичайно ж, організуємо парад переможців, - наголосила вона, - але ми не збираємося обмежитися тим, що ветерани прийдуть до нас, а хочемо самі прийти до ветеранів, до кожного з них. Увага має бути приділена кожному ветеранові зокрема. Ми обов’язково подбаємо і про тих, кому потрібне лікування, уже розробляється програма протезування (кінцівок та стоматологічного). Тобто влада на місцях має знати кожного ветерана, з’ясувати його нагальні проблеми і всіма засобами піклуватися про нього. Подбаємо ми і про те, щоб учасники параду згадали своїх фронтових товаришів за солдатським обідом. І взагалі, ми хочемо зробити так, щоб це був не лише парад на Хрещатику, але й парад у пам’яті, в душі кожного ветерана війни”.
На завершення зустрічі Прем’єр-міністр Юлія Володимирівна Тимошенко подякувала журналістам за розуміння і підтримку заходів нової влади і висловила сподівання на конструктивну співпрацю в ім’я України.
