Як уже повідомлялося, минулого вівторка відбулася селекторна нарада з питань готовності до проведення комплексу весняно-польових робіт, у якій взяли участь керівники Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, обласних і районних служб АПК, сільгосппідприємств, вчені, представники банків, в.о. голів райдержадміністрацій. Проводив нараду перший заступник голови облдержадміністрації Арсеній Петрович Яценюк.
На полі озимому...
Під майбутній урожай восени минулого року було засіяно 729 тисяч гектарів озимих. Обстеження показали, що 75 відсотків із них перебувають в доброму й задовільному стані. Решта, на думку вчених, теж мають підправитися і піти в ріст. Принаймні, на нараді було заявлено, що пересівання цього року не буде. І Одеська область одержить не менше зерна, аніж минулого. Як мовиться, дай-то Боже!
Але тим же вченим, та й практикам добре відоме й таке. Якщо рослинам не допомагати підживленням, а покладатися тільки на природні можливості землі, то вийде оспіваний у 30-і роки минулого століття “стопудовий врожай”.
В області дотепер поки що підживлено менше 30 тисяч гектарів озимих. Якщо врахувати, що переважна частина масиву восени була засіяна без внесення добрив, то цього обсягу підживлення недостатньо.
Що на озброєнні у хлібороба?
Якщо справді озиме поле цілком збережеться, то в області має бути засіяно яровими майже один мільйон гектарів, із них зернових – 400 тисяч, соняшнику – майже 250 тисяч, цукрового буряку – 15 тисяч, кормових – 240 тисяч гектарів. Такий попередній розподіл викликав запитання. Особливо занепокоїло згубне захоплення посівами соняшнику. З одного боку – це високорентабельна культура, й вона істотно поповнює касу сільгосппідприємств і бізнес-структур. Але з іншого боку - після неї, та ще посіяної на одному полі кілька років поспіль, залишається виснажена й заражена земля!
Забігаючи наперед, скажемо, що А.П. Яценюк дав вказівку ретельно розібратися зі структурою посівних площ і припиняти будь-які грубі порушення агротехніки заради миттєвої вигоди.
Завтра - післязавтра треба буде виходити в поле й сіяти ранні зернові, кормові й овочеві культури. Яка ж готовність до цієї дуже відповідальної роботи?
Почнемо із головного – наявності насіння. За звітністю тут особливої тривоги начебто немає: його накопичено 110 відсотків до наміченого планового показника. Але за загальним благополуччям проглядаються десятки тривожних ситуацій. У Тарутинському районі є в наявності лише 62 відсотки від необхідного насіння. Майже на цьому ж рівні їх заготовили в Роздільнянському, Татарбунарському й Іванівському районах.
А якщо брати до уваги якісні показники, то в деяких районах знову будуть висівати “сміття” або некондиційне зерно. Особливо це стосується насіння гороху, якого в окремих районах поки що немає взагалі або є не більше 30 відсотків від необхідного.
Насіння треба не тільки доводити до посівних кондицій, але й протруювати. А в Ананьївському, Болградському, Красноокнянському немає жодної машини для протруєння насіння.
Йшлося й про попереднє накопичення добрив і засобів захисту рослин. Дбайливі господарі вже з осені почали цю роботу.
А деякі й сьогодні сидять із порожніми складами. Необхідно ще, як мінімум, 30 тисяч тонн поживних речовин. Це, вважайте, половина від потреб. А є райони, де підживлення може й взагалі не бути, у кращому випадку – на неповній третині площ.
Багато уваги приділяли виступаючі сформованій системі цін на цю продукцію. Вона для деяких господарств стає просто недоступною. А розмови про кредити, відшкодування частини витрат сільгоспвиробникам так і залишаються поки що добрими побажаннями.
Така ж картина і з придбанням гербіцидів. У наявності є лише третя частина від необхідної кількості. В результаті поля почали просто заростати бур'янами.
- Я працюю в області із 1948 року, - відзначив академік УААН А.А. Лінчевський, – але такої картини ніколи раніше не бачив.
Бур'яни настільки поширилися, що їхні масиви й сьогодні можна бачити на багатьох гектарах. Начебто для цього немає в нас ані карантинної служби, ані місцевої влади – сільських і районних рад.
А якщо завтра в поле…
Чи готова техніка до польових робіт? За статистикою - 85 відсотків. Але ця цифра насторожує. Як показала перевірка, в Роздільнянському районі у СВК “Світанок” із 30 тракторів готові до експлуатації половина, а в ТОВ “Новоукраїнська нива” із 5 машин до роботи жодна не може вийти в поле. І таких прикладів безліч. Адже за нинішньої дорожнечі запчастин і самого ремонту іншої картини просто важко сподіватися. І все ж таки треба віддати належне нашим механізаторам, вони воістину виявляють неймовірну ретельність, щоб “реанімувати” трактори і сівалки, які давно вже відпрацювали свій моторесурс...
Селян непокоїть і те, чим заправити той же трактор. Проблема постачання пально-мастильними матеріалами стала просто кричущою.
Відповідно до оперативної інформації, господарства різних форм власності накопичили лише третину від необхідної кількості пального. А в Кілійському, Арцизькому, Любашівському, Ананьївському районах навіть і того немає.
Вся надія була на Угоду від 11 лютого 2005 року, яка передбачала виділення пально-мастильних матеріалів на пільговій основі. Здійснення цієї операції було покладено на “Лукойл Україна” через місцевий нафтопереробний завод. Але підприємство несподівано зупинили на ремонт. Обіцяли із десятого березня запустити, але й п'ятнадцятого жодна продукція не надійшла на регіональні нафтобази. А встановлені пільгові терміни минають. І стає зрозуміло кожному, що виробництво солярки, інших нафтопродуктів просто штучно стримується.
Що робити?
Відповідь проста: потрібні кредити. За можливістю пільгові, із частковою компенсацією витрат державою. Інакше грошей у позичку ніхто не дасть, та й кабальні 17-24 відсотки кредитної ставки мало кому сьогодні під силу.
Автору цих рядків доводилося вже кілька разів писати на сторінках “ОВ” про ситуацію на фінансовому ринку. Багато банків і не думають прислухатися все до тієї ж Угоди від 11 лютого нинішнього року.
Нагадаємо, що для проведення комплексу весняно-польових робіт необхідно понад один мільярд гривень, де майже чотириста тисяч мають скласти кредити.
А поки що узгоджено із комерційними банками одержання короткострокових кредитів на 54,2 млн гривень, а довгострокових – на 14,1 млн. Фактично видано ще менше. І зовсім нічого дотепер не одержали господарства Кілійського, Великомихайлівського, Комінтернівського районів. А в інших позичку видано 1-4 господарствам. Тут вже просто розмовами не обійтися. Треба просто владу застосовувати.
Рахувати кожну копійку
У своєму виступі перший заступник голови облдержадміністрації А.П. Яценюк не тільки прокоментував окремі положення доповідей і виступів представників ряду районів, але й детально зупинився на деяких проблемах подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва в області. Головний акцент було зроблено на необхідності строгого економічного підходу до розв’язання будь-якого питання – від складання структури посівних площ до реалізації вирощеної продукції. Відсутність такого підходу і призводить до різного роду недоліків. Старий принцип: аби поле “не гуляло”, сьогодні виглядає не тільки архаїчно, але й втратно. У той же час багатьох обласних керівників поставили в незручне становище навіть такі «чергові» запитання: а яка собівартість одного центнера озимої пшениці, який прибуток із одного гектара посівів? Практика показує, що там, де гектар дає менше 100 доларів чистого прибутку, там взагалі гра не варта свічок. Виходить, перш ніж щось робити, треба заздалегідь усе порахувати. Це аксіома!
Парадоксально те, що збільшення валових зборів зерна, інших сільгоспкультур не позначається на зміцненні економіки, що можна простежити й за підсумками минулого врожайного року. Це питання вимагає детального аналізу.
…На нараді розглядалися питання пов'язані із ліквідацією заборгованості щодо заробітної плати, інших платежів, повернення отриманих раніше кредитів.
