Виставка робіт відомого художника-реставратора Серафима Чаркіна, під такою назвою відкрилася в музеї “Християнська Одеса” при Свято-Архангело-Михайлівському монастирі /вул. Успенська/, 4.
Весняне світло, чисте і прозоре, проникало у виставкову залу, заливало простір, який виник від напруги душі художника. Напруги великої, важкої, стоїчної. Серафиму Чаркіну довелося за часів радянського атеїзму, за разгул у соцреалістичних догматів прилучитися до іншого світу, до простору зворотної перспективи, до фаворського світла іконографії. Акт і великого милосердя, і великої спокуси. У кожному разі, ні для кого він ще не проминав безслідно, змінюючи світогляд, відчуття себе у світі й світу в цілому. Звідси очищення робіт Серафима від сірого нальоту перспективи. Дивовижно ніжний, прозорий живопис. Тут зібрані роботи за три роки, які минули від часу останньої персональної виставки в Одеському музеї західного і східного мистецтва, і більш ранні.
Я пам’ятаю те прозоре, червонувате світло – як від свічки, яка тремтить на вітрі, що струменіло з його полотен. Теперішня ж виставка показує ще більш рафіновану палітру, очищену від усього суєтного працею його душі. Глядач у змозі пройти разом із художником увесь шлях його “катарсису”, співвідносячи з власними спостереженнями за тим, що коїться у світі і в душі кожного з нас. Мені здався знаковим і час (напередодні Великого Посту), і те, що виставка проходить у жіночому монастирі, і сама її назва. Новий час, весна ламають старі форми існування і потрібен хоча б слабесенький поштовх для початку руху. Цією відправною точкою і може стати знайомство з творами художника. І якщо чиясь блудна душа стрепенеться, то ось воно – істинне!
