Як ми вже повідомляли, під час сесії облради співробітники колишньої лікарні водників пікетували будинок облдержадміністрації. З приводу конфлікту, що вже не перший рік, з трибуни сесії досить гостро виступила депутат обласної ради В.Є. Лосєва, яка багато років очолювала управління охорони здоров'я облдержадміністрації. Валіда Євгеніївна люб'язно погодилася пояснити ситуацію, що склалася навколо лікувальної установи, яка зараз називається обласним медичним центром. Їй – слово.
- Передісторія питання така. З моменту заснування Чорноморська центральна басейнова клінічна лікарня на водному транспорті перебувала безпосередньо у веденні Міністерства охорони здоров'я, фінансувалася прямо з державного бюджету і місцевій владі не підкорялася. У її складі діяли дві поліклініки, стаціонар з декількох спеціалізованих відділень, потужний діагностичний центр, добротно обладнаний новою медтехнікою стараннями колишнього головного лікаря, депутата Верховної Ради кількох скликань, академіка А.О. Лобенка. Сюди прагнули випускники медичних вузів, тому що умови дозволяли поєднувати роботу у клініці з виходами у далеке плавання – на 2-3 місяці – як суднових лікарів на кораблях ЧМП. Звичайно, цього давно немає через економічні умови, що склалися за останні роки, як немає, на жаль, і колишнього, найбільшого в країні, пароплавства. Моряки, яких разом з членами їхніх сімей обслуговувала лікарня, розбрелися по крюїнгових компаніях, працюють під чужими прапорами, власне водників серед нинішніх пацієнтів колишньої басейнової менше 10%. Але дух, звичка до пільгового режиму роботи у колективі лікарні збереглися.
А довелося пережити тяжкі часи. У 2000 році постановою Кабміну були визначені умови переведення установ, які перебувають на державному бюджеті, до місцевих бюджетів. І ось відтоді почалася метушня. Півтора року лікарня ніби «висіла у повітрі», не будучи більше у безпосередньому підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я і не перейшовши до юрисдикціі місцевих рад. Рік не одержували зарплату, накопичили величезні борги з комунальних послуг.
У жовтні 2002 року рішеннями сесії облради «Про затвердження актів прийому-передачі об'єктів до загальної власності територіальних громад, сіл, селищ та міст області», «Про внесення змін і доповнень до Переліку об'єктів загальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, керування якими здійснює обласна рада» лікарня водників була переведена до обласної комунальної власності і влітку 2002 року одержала нову назву – Одеський обласний медичний центр (ООМЦ).
Незабаром з'явилися дві серйозні проблеми. Діагностичний центр, який має у своєму арсеналі не лише клініко-біохімічну лабораторію, а й відділення УЗД-діагностики, ендоскопічне, комп'ютерної томографії, функціональної діагностики тощо, тобто має всі необхідні умови і новітнє обладнання для виконання широкого спектру медичних досліджень, переіменували у діагностичне відділення – тим самим знизили рангом. Як наслідок, порушили норми штатного розкладу. Скоротивши штат на 50 одиниць, залишили 148 співробітників, маючи стаціонар всього лише на 300 ліжок.
Практично напівлегальне існування відділення тривало доти, поки головний лікар Ю.І. Гульченко не звернувся з листом до начальника обласного управління охорони здоров'я і до мене, як до депутата, з проханням винести питання на засідання постійної комісії і сесії облради, що і було зроблено. В результаті у січні ц.р. прийнято рішення «Про створення комунальної установи «Одеський обласний консультативно-діагностичний центр», захищено права медперсоналу, і, нарешті, відновлено норми існування установи. Статут консультативно-діагностичного центру пройшов державну реєстрацію, укладено контракт з головним лікарем.
Друга проблема: сама суть обласногомедичного центру, яким він повинен бути сьогодні? Адже дивіться, що насправді виходить. Є стаціонар, є спеціалізовані відділення (неврологічне, кардіологічне, хірургічне тощо), є поліклініка (на Приморському бульварі). Але: приписного населення у поліклініці немає, тому функція лікарської посади тут не виконується, контингенту обслуговування практично немає, сільських жителів серед пацієнтів обласного центру – аж 3%.
Ще одне болюче питання – диспансеризація. Саме з прицілом на якісне і всеохоплююче її проведення і створювався обласний медцентр, це поставлено в його прямі обов'язки, але у належному обсязі так і не проводиться. Виїжджали бригади фахівців центру у райони області на профогляди (за звітами - 1% населення оглянули і проконсультували у 2003 році), але ні узагальнених даних про проведену роботу, ні зведень про диспансеризацію сільського населення, ефективності її щодо окремих диспансерних груп так і не було подано.
Виникає запитання: то, можливо, якість медичної допомоги у стаціонарі ООМЦ на порядок вища, ніж у будь-якій іншій лікувальній установі області? Факти – річ вперта, і говорять вони про інше. Статистичні дані 2004 року свідчать, що показники летальності у колишній лікарні водників ні в яке порівняння не йдуть із середньообласними, не кажучи вже про рейтинги Міністерства охорони здоров’я. Наприклад, кардіохірургічне відділення: ліжко «працює» 259 днів на рік (нижче просто нікуди), хворих за профілем немає, операції не проводяться, а вмерло тут торік 22 чоловіки. Показник післяопераційної летальності утричі перевищує середній по області (у хірургічному відділенні за рік померло 56 чоловік).
Про роботу медустанови, як відомо, судять із зайнятості лікарняного ліжка. Так ось, у 2003 році цей показник у відділеннях центру був на рівні 312 ліжкоднів, у 2004 – 320 (середній показник по області – 340). А це означає, що ліжко «працює» вкрай погано, 6 тисяч ліжкоднів, грубо кажучи, «гуляють». Помножимо цю цифру на вартість ліжкодня (при бюджеті ООМЦ, що дорівнює 5 012,1 тисячі грн., це 49 грн.) і одержимо 294 тисячі гривень нераціонально витрачених бюджетних коштів (ось і заробітна плата лікарів, які не виконують свої функції, і оплата комунальних послуг тощо). Оборот ліжка (інтенсивність його роботи) знижениий (для порівняння: показник обласної клінлікарні у цьому плані дорівнює 41, ООМЦ – 23), тривалість перебування хворих на ліжку у стаціонарі збільшена (ОКЛ – 12,5 дня, ООМЦ – 14 днів). Тобто, хворих обслуговується мало, а зарплата медперсоналу, комунальні послуги тощо оплачуються, як належить.
Ось про що потрібно задуматися у першу чергу колективу центру, його адміністрації: про раціональне витрачання бюджетних коштів, про те, як працювати якісно й ефективно, що зробити для виправлення становища. Ось у чому гордіїв вузол проблем колишньої лікарні водників, який ззовні не дуже-то і видно. Видно, насамперед, емоції мітингуючих, які б'ють на співчуття громадськості («знову медиків ущемляють!»), а за ними ж елементарне небажання навести належний порядок у своєму медичному будинку.
Так, охорона здоров'я фінансується сьогодні, на жаль, лише на третину від своїх потреб, чимало проблем у зв'язку з цим у будь-якій обласній лікувально-профілактичній установі. Тим більше потрібно вести суворий облік кожної виділеної з бюджету гривні, змусити працювати на повну силу весь потенціал ООМЦ, виправдуючи, нарешті, назву обласного консультативно-діагностичного центру, привести до оптимального знаменника його структуру і штатний розклад.
З огляду на вищевикладене, я звернулася на сесії облради до його голови С.Р. Гриневецького з депутатським запитом, у якому наполягаю на необхідності створити ще раз робочу групу з вивчення ситуації, яка склалася сьогодні в ООМЦ. У її складі повинні бути, на мою думку, нарівні з депутатами працівники юридичного відділу, управління охорони здоров'я облдержадміністрації, фахівці з питань використання майна і приватизації.
Потрібно всі проблеми ретельно проаналізувати, обґрунтувати ще раз, якщо необхідно, ухвалені раніше рішення і поставити, нарешті, крапку у цьому тривалому конфлікті.
