Сьогодні – День космонавтики. Це не просто свято винятково авіаторів, об'єднаних професійною спільністю. І не окремої країни, чиї представники побували на неземних орбітах. Це свято всього людства. Із польотом першого сина Землі в космос 12 квітня 1961 року воно перейшло на більш високий рівень самоусвідомлення.
Багато хто пам'ятає, як того далекого весняного дня країна завмерла біля радіоприймачів, жадібно ловлячи кожне слово у повідомленні про те, що радянська людина Юрій Гагарін стартувала в космічний простір на кораблі «Восток-1». Мрія про близькість до зірок, таємничих світів та галактик, яку розвивали фантасти у своїх творах, стала реальністю. Легенда вторглася у повсякденність.
Тривалий час життя космонавтів було відоме нам тільки із боку вчиненого ними подвигу. Зараз знято щільну завісу таємничості, яка оточувала космонавтику. Багато хто із тих, хто готувався до польотів, так і залишилися невідомими дублерами. Не всі залишилися у живих під час випробувань. Нам називали тільки імена героїв, які успішно виконали завдання. Але всі люди, які присвятили себе ідеї прориву до зірок, були підпорядковані жертовному прагненню піднятися над собою і показати людству його значення, силу й можливості.
Як написав у книзі спогадів «Небо починається на землі» льотчик-космонавт Г. Береговий, вони, насамперед, у тому, що після серії польотів радянських космонавтів, після виходу американських астронавтів на Місяць у мільйонів змінився спосіб відчувати, бачити, мислити. Люди тепер відчули себе не тільки громадянами країни, представниками якоїсь нації чи раси, але й - землянами. Вперше було поставлено питання про згуртованість усіх народів Землі та їхніх зв'язків із ще невідомими нам мешканцями Всесвіту. Це почуття єдності народилося завдяки тим, хто стали підкорювачами зоряних висот.










