В народі кажуть: “Не було б щастя, та нещастя помогло”. Саме така ситуація склалась у колективі колишнього міжколгоспбуду, що в Любашівському районі. Як і більшість аналогічних підприємств, в період перебудовних процесів на селі, реорганізації, воно занепало. Можна сказати, було на грані повної ліквідації. Після стихії 2000 року всі транспортні засоби, інші агрегати і люди буди задіяні в ліквідації наслідків зледеніння. Таким чином колектив районної міжгосподарської пересувної механізованої колони заробив певну суму грошей, які стали своєрідним стартовим капіталом для відродження.

Як розповів головний інженер Юрій Малюта, в першу чергу вирішили відновити цегельний завод у Троїцькому. Колись він виробляв по 200 – 300 тис. штук цегли на рік. У 2004 році його потужність було доведено до одного мільйона штук. Слід зазначити, що продукція заводу користується великим попитом не лише в районі. Її вже добре знають на будівельних майданчиках Одеси. Директор заводу Андрій Гетьменчук переконаний, що це ще не межа.

До збільшення обсягів виробництва, і не лише цегельного заводу, прагне і начальник МПМК Олександр Гончарук. І це не тільки мрії. Колектив, який він очолює, за останні чотири роки доміг значного. Нині налагоджено роботу будівельно-ремонтної дільниці. Обсяг виконаного нею торік обчислюється в 700 тисяч гривень. Цей колектив - справжня знахідка для соціально-культурної сфери району. Адже ця дільниця тревожно займається ремонтом та будівництвом дитсадків, шкіл, будинків культури, ФАПів. До речі, ряд робіт вони виконують у вигляді спонсорської допомоги, хоча і самі ще не дуже багаті. Постійно беруть участь у благоустрої селища, підсобляють з ремонтом обом любашівським дитсадкам.

Звичайно, все це робиться не спонтанно, а завчасно планується, прораховується. Так, на поточний рік заплановано будівництво дитсадка в селі Сергіївка, чималий обсяг ремонтних робіт.

Завдяки відродженню організації 50 осіб одержали постійну роботу, а ще 30 чоловік мають змогу попрацювати сезонно.

У МПМК є ще столярний та пилорамний цехи. Невеликий автопарк. Все це постійно працює і приносить певні прибутки, що дає змогу вчасно виплачувати заробітну плату і дбати про розширення підприємства.

Оглядаючи цехи, знайомлячись з діяльністю колективу, подумала, як добре, що у важкий для організації період знайшлись люди, які не допустили її ліквідації, зуміли зберегти матеріально-технічну базу і фахівців. І виграли від цього не тільки працівники МПМК, а увесь район, бо тепер тут є кому ремонтувати, будувати і головне – є чим.