Це було дев’ятнадцять років тому. В невеличкому містечку при річці Прип’ять сталася подія, що поділила наше життя на дві доби – перед Чорнобилем і після нього. Те, що було перед, поволі забувається, події ж після добре відомі всім. Це й пожежа на станції, і хаотична евакуація, і першотравневий парад під частинками радіоактивного попелу в Києві. Це хвороби та смерті зовсім молодих ліквідаторів, і щороку дрібніший потічок державної допомоги їм. Сьогодні чорнобильські пільги багато в чому декларативні. І тим дорожчі піклування й увага, що їх виказують стосовно потерпілих від аварії людей представники владних структур.
26 квітня 2005 року ліквідаторам аварії на ЧАЕС, активістам чорнобильських організацій, лікарям, що всі ці роки доглядають потерпілих від аварії, було вручено почесні грамоти облради, облдержадміністрації, грошові премії.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв Чорнобиля люди, що зібралися при чорнобильському меморіалі в центрі Одеси. Представники влади, духовенства, учасники ліквідації аварії, люди, евакуйовані з Чорнобиля та Прип’яті, мешканці Одеси, покладаючи квіти до підніжжя меморіалу, благали Бога про одне: щоб жах Чорнобиля більше ніколи не повторився.
