"Не може такого бути, щоб жителі Вилкового користувалися дунайською водою - тут би давно епідемія півміста скосила! - подумала я, виходячи із кабінету міського голови І.В. Тимошенка. - Можливо, Іван Васильович перебільшив проблему? Дунай - це ж асенізатор усієї Європи, чого тільки в річку не зливають! Скільки разів траплялися аварії на румунських підприємствах, і всі хімікати - в Дунай. То що ж говорити про сусідів, якщо в нашому українському містечку Рені, раз по раз нишком скидають до річки каналізаційні стоки..."
Взявши інтерв'ю у І.В. Тимошенка, я поспішаю заблудитися у вузьких вуличках Української Венеції. Але спочатку, мабуть, варто подивитися на головний проспект міста - Білгородський канал, який несе дунайські води до Чорного моря. Привітна бабуся, малюючи своєю паличкою на дорожній пилюці, тричі пояснює маршрут: "Ось церква, від неї візьмеш ліворуч..." - доки не переконується, що я "все урозуміла".
Над каналом дугою вигнув спину кам'яний міст - щоб човни безперешкодно могли під ним проходити. По обидва береги вулиці "припарковано" плавзасоби - великі й маленькі. Як автомобілі - усі з номерними знаками.
Рух по головній вулиці Вилкового жвавий. Ось буркоче великий моторний човен, на кормі поважно сидить матір родини - напевно, їдуть на ринок. Два чоловіки в шапках-вушанках скулилися у човну, що просів по самі борти - рибалки із уловом, замерзли. А ось пливе і наш брат: на куртці хлопця із професійною відеокамерою знайомий логотип - "НТВ". Чую, як дівчина із блокнотом на колінках розпитує місцевого жителя, що правує човном довгою тичиною, яка тут водиться риба.
До журналістів жителі провінційного містечка звикли: то краєвиди тутешні знімають, то бородатих липован, то оселедцеву путину, то врожай полуниці. Для гостей міста все навколо - дивина. А людям у Вилковому як живеться?
Навесні Білгородський канал розливається на 10-15 метрів. Але настане літо, вода спаде - непросто буде пройти на човнах. Але ж саме від цього каналу "живляться" всі єрики. Що значить обмілілі вулиці? Вилківці на човнах возять товари із ринку, вугілля зі складу. Навіть небіжчика до цвинтаря - і то на плавзасобі доставляють.
Білгородський канал давно потребує очищення, поглиблення: рік по року Дунай наносить сюди намул. Після першого етапу будівництва судноплавного каналу Дунай - Чорне море проблема тільки зросла. Минулого року на оздоровлення головної вулиці Вилкового було виділено 200 тисяч, що складає 14,5% від проектної вартості робіт. Жодна фірма за наявності такої малої частки не береться за роботу.
Пройшовшись берегом головної вулиці, я звертаю до першого провулка, який трапився. Тротуари у Вилковому дерев'яні: широкі дошки постелені на підпірки, на 20-50 сантиметрів від сирої землі. Дунай так піднявся, що місцями єрики переповнилися і підтопили тротуари. Біля кожного будинку - човен.
Скрипнула хвіртка, молода жінка зачерпнула відром воду в каналі. Невже?..
- Вибачте, можна запитати: ви з якою метою використовуєте цю воду?
- Обід хочу приготувати.
Я заглядаю до відра - вода каламутна, хіба що жаби не квакають. А в каналі плавають всюдисущі пляшки з-під "Кока-коли" та інше поліетиленове сміття.
- Ви, напевно, проціджуєте воду через камінь-черепашник, а потім хлоруєте?
- Ні. Відстоїться годинку - й усе. Та ви не думайте, ця вода - чиста! Все життя із Дунаю п'ємо, і поки що, спасибі, Бог милував. Щоправда, батьки кажуть, що раніше Дунай чистішим був.
Жителька Вилкового розповідає, що сусіди проклали до свого будинку водопровід. Влітку, коли єрик перетвориться у калюжу, зарослу ряскою, і води набрати вже неможливо, доводиться ходити із відрами на сусідню вулицю.
У 2004 році, сказав міський голова І.В. Тимошенко, у Вилкового вдалося побудувати водопровід ще по двох вулицях, на що було виділено 150 тисяч із місцевого і 30 тисяч гривень із Кілійського районного бюджетів. Оскільки споживання води зростає, доводиться також вишукувати кошти на збільшення потужності очисних споруд. Грошей катастрофічно не вистачає - дохідна частина міського бюджету всього 770 тис. грн, і меру доводиться для вирішення проблем шукати спонсорів. Незважаючи на щорічні зусилля, на сьогоднішній день у місті, яке стоїть на воді, без питної води залишається значна частина вулиць.
Постскриптум.
Коли репортаж готувався до друку, у Вилковому побував народний депутат України Ю.Б. Крук. Через кілька днів після робочого візиту нардепа до Української Венеції прилетіла добра новина: переглянуто цифри капітальних вкладень держбюджету - Вилковому вже цього року буде виділено 300 тисяч гривень на спорудження водопроводу.
м. Вилкове.
