Сільське господарство на тлі нинішніх ринкових відносин – також бізнес, і тут кожен власник обирає свій шлях. Та хибний він у тих, хто, “затаврувавши” цукрові буряки, як трудомістку і затратну культуру, відмовився від них. Саме про розвиток буряківничої галузі йшла мова на обласній нараді, що відбулась у Котовську.
В ній взяли участь керівники районних держадміністрацій, начальники управлінь сільського господарства і продовольства, спеціалісти, представники переробної галузі. Відкриваючи нараду, заступник голови, облдержадміністрації Іван Михайлович Чорбаджи зосередив увагу на тому, що в останні роки в області значно скоротилися посіви цукрових буряків. Нині цукрозаводам доводиться довантажувати себе сировиною із сусідніх областей. Якщо так і далі триватиме, то біле золото на Україну завозитиметься з-за кордону.
Проводилась нарада у Котовську невипадково. Тут, на півночі області, сприятливі умови для вирощування цукристих. От лишень чому буряківнича галузь занепадає?
Заступник начальника Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Іван Васильович Панчишин всебічно проаналізував стан справ у буряківництві. Зменшення обсягу виробництва пояснюється низкою причин. Серед них – дроблення господарств при розпаюванні землі, дефіцит обігових коштів, відсутність техніки у господарствах, що призводить до порушення технології вирощування цієї культури. Припинили вирощування цукристих, або ж загалом своє існування такі великі сільгосппідприємства, як агрофірма ім. М. Посмітного, ТОВ ім. Ведути та ім. Котовського Березівського району; ТОВ “Зоря”, “Весняне” – Ширяївського; СВК “Піщане”, “Рассвет” – Балтського; СВК “Долинське”, “Гандрабури”, “Хлібороб” – Ананьївського; ТОВ “Дружба” – Кодимського району та ряд інших господарств.
Постала проблема завантаження цукрових заводів сировиною. Заходи, що застосовують підприємства, зокрема кредитування сільгоспвиробників області, не приносять, на жаль, позитивних результатів. Приміром, під урожай 2004 року було видано авансом насіння на суму 2,5 млн грн, цукру на суму 1 млн грн, і коштів готівкою – 1.5 млн грн. У той же час площі посівів цукристих в області, навіть у порівнянні із попереднім роком, скоротились майже вдвічі. У 2004-му було посіяно лише 11,6 тис. га, до збирання врожаю збереглося 11,2 тис. га. Цього року із прогнозованих 12,5 тис. га засіяно всього 5 тис. га. Виходячи із реалій сьогодення, буряківнича галузь вже прирівнюється до тваринницької, яким ще довго доведеться чекати світла в кінці тунелю. Голови правлінь ВАТ “Котовський цукровий завод” Сергій Перепелиця, ЗАТ “Заплазький цукровий завод” Геннадій Казачонок, АПК “Південний” Віктор Белькот однієї думки: тісно співпрацювати із постачальниками сировини, створювати свої МТСи, розширювати посівні площі, здійснювати авансування під майбутній урожай.
Своїми думками щодо нинішнього непростого становища, в якому опинилися буряківники, поділились голова ПСП “Світанок” Ширяївського району Віктор Маймескул, Івашківський сільський голова Кодимського району Петро Погорілий, голова ПСП “Перемога” Балтського району Михайло Усатенко, голова ТОВ “Колос” Великомихайлівського району Юрій Яловчук, голова Любашівської райдержадміністрації Анатолій Островський, директор СТОВ “Куяльник” Котовського району Анатолій Возіян, директор агрофірми “Кодима” Кодимського району Микола Сорочан, голова правління СВК “Победа” Саратського району Петро Боу. Всі виступаючі підкреслювали, що вирощування цукрового буряку має кілька аспектів, зокрема соціальний – забезпечення селян роботою. Тож як можна відмовлятися від цієї культури? друга сторона проблеми – як займатися, коли техніка в господарствах застаріла, або й відсутня зовсім, не відрегульована державна політика підтримки товаровиробника, часом відсутня порядність у взаємостосунках цукровиробник–переробник. Саме тому частина керівників господарств області вивозять свою продукцію за її межі, шукаючи вигідніші пункти збуту сировини.
Генерального директора об’єднання “Інцукорпром” Дмитра Баринова непокоїть те, що належним чином не відпрацьовані взаємовигідні відносини між виробниками і переробниками цукросировини. Він вніс свої пропозиції, зокрема, про розширення посівних площ поблизу цукрозаводів, поліпшення фінансування технологічних процесів висівання і збирання врожаю солодких коренів, створення МТС, укладення з кожним господарством взаємовигідних угод.
Заступник голови облдержадміністрації Іван Михайлович Чорбаджи, підбиваючи підсумки сказаному на нараді, на риторичне запитання сіяти чи не сіяти цукровий буряк, відповів однозначно: сіяти! Він щиро подякував сподвижникам цієї справи, зокрема, Віктору Маймескулу, котрий прищепив свою любов до цієї культури колезі Юрію Яловчуку. І.М. Чорбаджи наголосив, що керівництво облдержадмністрації буде всебічно сприяти розвитку тих господарств, де збережена багатогалузевість.
