Розгорнути власну справу на землі – непросто. Вона приймає далеко не кожного, а лише тих, хто по-справжньому любить її.

- Земля у нас особлива, тому і ставлення до неї повинно бути особливо шанобливе, - вважає родина Сердюків.

Софіївські угіддя Білгород-Дністровського району здавна вважаються елітними. У недалекому минулому у Софіївці була центральна садиба радгоспу-заводу ефіроолійних культур, основною яких була запашна лаванда.

Частина Софіївських земель - 350 гектарів, в оренді ВАТ «Софіївське підприємство Агротехсервіс», яким керує Віктор Андрійович Сердюк і плюс 50 гектарів площ з фермерського господарства «Сердюк», образно кажучи - полігон сільськогосподарського бізнесу численної родини Сердюків: Віктора Андрійовича, його дружини - головного економіста Тетяни Василівни, бухгалтера, агронома інженера: невістки Олени, синів Сергія та Андрія.

Серед небагатьох, але досить успішних фермерських господарств району, - «Колос» у Маразліївці, «Лука» у Монашах, «Вареник» у Староказачому, - господарство під керівництвом міцної і роботящої родини Сердюків вирізняють особливо. З 2000 року в ньому застосовують краплинне зрошення. Справу починали завдяки програмі підтримки підприємництва, організованого представниками з Великої Британії. Стартові площі, спочатку 10 соток, зайняли під картоплю, буряк, моркву, капусту. При мінімальній витраті води – один кубометр на добу на всі обсяги, - у перші ж три роки почали домагатися такого привабливого товарного вигляду продукції, що попит на неї почав зростати майже у геометричній прогресії. З'явилися постійні клієнти, в основному, санаторії, бази відпочинку, дитячі оздоровчі заклади.

Не довго думаючи, Віктор Андрійович взяв у руки олівець і перерахував врожайність виходячи з гектара. У це важко було повірити, але цифри виходили солідні! На той час прибуток на 15 зрошуваних сотках за рік становив 5 тисяч гривень. При цьому повністю окуповувався витратний механізм. Хоча в ґрунт висівали лише елітне голландське насіння, наприклад, ранньої капусти або помідорів. Незабаром тричі окупилися суми, витрачені на краплинне зрошувальне устаткування.

Сьогодні під «краплинним» у Сердюків перебуває гектар площ. У цьому році планували краплинний полив ще на п'яти гектарах, але трохи з розрахунками затримали боржники за гібридне насіння соняшнику.

- Час згаяли, - шкодує Віктор Андрійович, - тепер доведеться почекати. Закупівля на гектар коштує понад п'ять тисяч гривень: сьогодні «краплинне задоволення» набагато дорожче, ніж раніше. Але все одно дуже вигідне!

У господарстві є власна артезіанська свердловина. По спеціальних поліетиленових рукавах вода невеликими порціями подається до коренів рослин протягом всього вегетаційного періоду. У порівнянні із звичайним поливом її витрата зменшується приблизно в 5-8 разів.

- А в разі потреби, - доповнює свою розповідь Сердюк, - по рукаву можна рослину і підживити, і підлікувати. Якщо в ґрунті з'являються шкідники, бажано внести інсектициди.

При правильному зберіганні стрічки для краплинного зрошення вистачає на три роки. Сердюки завчасно розрахували, що дешевше купити комплектуючі, а потім зібрати всю систему самостійно. Добре, що досвід для цього є цілком достатній.

Звичайно, вирощування овочів при такому поливі передбачає застосування найпередовіших технологій. Тому Віктор Андрійович постійно цікавиться новими методиками і можливостями. Хоча і сам сміливо експериментує в одержанні двох врожаїв за рік з однієї ділянки, чергуючи культури. Наприклад, спочатку запускає ранній кабачок, потім пізню капусту. Або картоплю, і знову капусту. Хоча і без таких ротацій врожаї всього з 10 соток досягають межі мрії будь-якого городника: цибулі до 7 тонн, помідорів, капусти або огірків до 6 тонн! Чи не диво? Справді малий бізнес можна назвати великим кроком уперед.

Крім овочів, тут успішно вирощують озиму пщеницю. До речі, її врожайність торік становила 60 центнерів з гектара. Нинішні озимі вдосталь підживили аміачною селітрою, тому Сердюки розраховують на врожай не нижчий за торішній. Підготовлені з осені 119 га під ярові, розподілили на три рівні частини для ячменю, нуту та гібридного соняшника. Нут сіють лише другий рік, але минулорічні результати показали його високу рентабельність на софіївських землях. До того ж, це чудовий попередник під озимі, вважає Віктор Андрійович.

У його господарстві постійно працює 20 чоловік. Колектив, в основному, молодіжний. Але є такі, хто пліч-о-пліч пропрацював із Сердюком десятки років ще у колишній сільгосптехніці - механізатори Анатолій Михайлович Горозинський, Валерій Федорович Єременко, Юрій Олексійович Миряну, водій Михайло Васильович Бучик.

Влітку будуть потрібні додаткові робочі руки. Але потрапити на сезонні роботи до Сердюків досить непросто. Кількість бажаючих набагато перевищує потреби. І, за аналогією з престижними вузами, створюються своєрідні конкурси на місце.

І відбираються, відповідно, найкращі.

Боргів, зрозуміло, тут не існує ні по зарплаті, ні по податках. Пальним для жнив і посівної запасаються завчасно, кредитів не беруть. Взимку механізатори мають по 500 гривень, влітку зарплата подвоюється. Натуроплату видають без сплати податків. За паями, кожний у середньому 6,4 га, видається по 2,5 тонни зерна, картопля, олія соняшникова тощо. За бажанням – гроші. Але є, звичайно, у господарстві і клубок проблем.

- Стрічки зрошувальної системи зносилися, - тривожиться Віктор Андрійович, - доведеться цього літа терміново закуповувати. Непросто буде з грішми, хоча за минулий рік ми дістали солідний прибуток.

До осені, тим часом, намічено виготовлення державних актів ще на 100 гектарів землі, які увіллються до загальних площ господарства. Це істотно збільшить навантаження, як і відповідальність для Сердюка. І на такі кроки слабаки не наважуються. Тому вважаю, коли на прощання Віктор Андрійович промовив: «Тягнемося, як можемо», він явно поскромничав.