Щорічний Всеукраїнський тур “З любов'ю до України” Київського національного університету культури та мистецтв на чолі з почесним ректором Михайлом Поплавським обрушився на Одесу.

Все було як завжди, за усталеною традицією, - відбірковий тур дитячого вокально-хореографічного телеконкурсу “Крок до зірок”, зустріч з випускниками шкіл, творчий вечір, прес-конференція. “Шоу Михайла Поплавського”, іншими словами.

Гучно нагадуючи про себе ось уже сьомий рік підряд (у квітні або травні), почесний ректор Поплавський знову і знову змушує задуматися про феномен його імені. Людина, яка не лише “зробила сама себе”, але і створила “університет ХХІ століття”; людина, яка стала об'єктом заздрості, захоплення, роздратування ; “співаючий ректор”-шоумен; автор підручників та “формули успіху”... Доки одні гидливо морщаться при нагадуванні його імені, другі – “захлинаються від захоплення”, справа Поплавського живе і процвітає.

Філії Київського університету культури нині існують вже у 18 областях України, включаючи Одесу. Пошуком “свого”, а не орендованого приміщення для нашої філії Михайло Михайлович має намір впритул зайнятися найближчим часом. Система освіти в університеті приведена у відповідність з євростандартами. Конкурс при вступі до університету вищий, ніж в інших вузах. Студентам і викладачам створено гідні умови для навчання та роботи. У програмі навчання з'являються нові, сучасні спеціальності. “У Поплавського” навчаються багато вітчизняних “зірок”, хоча сам ректор вважає, що навчатися п'ять років естрадному співові “забагато буде”. І додає: “Ось я не навчався, а співаю не гірше за інших”. І справді...

Одна з цілей Всеукраїнського туру – показати все краще, що є в українській естраді, включаючи різні спецефекти. Глядачі у захваті від лазерного шоу, відеодизайн – на грані фантастики. Яскраві костюми виконавців, сам маестро – у рожевому. І гучно, дуже гучно – справжнє випробування для барабанних перетинок і психіки слухачів. Виходить, і це – “краще, що є в українській естраді”?

…Одне вочевидь у “феномені Поплавського” – немає ніяких перешкод для простого сільського хлопця, “такого, як усі”, - не обтяженого “зайвою скромністю”.