4 червня 2005 року на острові Хортиця відбулася подія, яка стала знаковою та визначальною не лише в історії сучасного козацького відродження, але й в усій багатовіковій історії Українського козацтва. На “Великій раді всіх козацьких формувань України” тут було обрано Гетьмана України, яким проголошено Президента України Віктора Ющенка.
Своїми роздумами з приводу цієї події ділиться сьогодні відомий історик козацтва, учасник Великої ради, академік, генерал козацтва Богдан Сушинський.
Козацтво. Козацький дух, козацький гарт і козацька звитяга... Лицарське служіння січовому товариству, козацькій ідеї, своєму народові, Україні... Для кожного істинного, поважаючого себе українця поняття ці – такі ж святі і нетлінні, як біблійні заповіді, як віще, самим життя справджене благословення.
Такого Хортиця ще не бачила. Увесь цвіт сучасного українського козацтва з’їхався сюди, щоб проголосити відродження... Гетьманщини! Упевнений, що переважна більшість учасників цього зібрання навіть не до кінця усвідомлювала, учасником якого історичного дійства вона стала, що означає для Незалежної України, яка щойно вирвалася з лабет комуністичного режиму і тепер утверджується між Росією та Об’єднаною Європою, проголошення Президента України... Гетьманом. І в тому, що усвідомлюють далеко не всі, переконувало мене спілкування з отаманами, козацькими старшинами (офіцерами) та рядовими козаками. А тим часом лісова галявина посеред святині козацтва, Хортиці, майоріла усіма барвами та стилями козацьких одностроїв: від давньокозацьких, з шароварами та вишиванками, до “гарячеточкових” камуфляжок; від гайдамацьких свиток – до суворої строгості офіцерських мундирів ХІХ – першої половини ХХ століть.
Що ж тут насправді відбувалося? Коли наприкінці 80-х початку 90-х років ХХ століття почалося бурхливе відродження козацтва, активісти його, серед яких – і автор цих рядків, прагнули сприймати цей рух як єдиний, всеукраїнський, істинно патріотичний, що ввібрав у себе кращі традиції козацького Війська Запорозького Низового. Але вже з перших років розбудови козацтва стало зрозуміло, що ні єдності, ні навіть розуміння основних засад цієї єдності, чекати не доводиться. Чому так сталося - я аналізував у своїх працях “Козацькі вожді України”, “Історія Чорноморського Подунай-Гуляйпільського козацтва” та інших, тому поясню дуже стисло.
Передусім, не існувало, й досі, на жаль, не існує, “Закону по козацтво”. Хтось може заперечити, що коли в далекому ХVІ ст. козацтво зароджувалося, воно теж не знало “Закону про козацтво”. Так, але й не визнавало тієї держави, в складі якої формувалося, тобто Речі Посполитої. Як згодом, у більшості випадків, не визнавало і Гетьманської України, рішуче виступаючи проти того, щоб Запоріжжя було у складі Гетьманщини, або ж дуже насторожено ставлячись до потуг чергового Гетьмана об’єднати всі етнічні та козацькі землі України під однією булавою.
Ще одна проблема: відроджуючи сучасне козацтво, новоявлені ватажки, як правило, погано знали історію козацтва і ще гірше уявляли собі, а яке саме козацтво, якої епохи вони беруть за основу. До чого це призводило, ми бачили: одні козаки, які півжиття просиділи біля телевізорів, раптом одягалися в шаровари та старозавітні свитки і виголювали собі “оселедці”, проголошуючи, що вони є січовими козаками. Не розуміючи того, що для того, аби стати січовим козаком, слід спочатку відродити саму... Січ, з її лицарсько-монастирськими умовами життя, з обітом безшлюбності, тобто без права мати власну родину, з умовами постійного служіння в гарнізоні та постійних воєн. Інші ж одягали гайдамацькі “башлики” і проголошували себе хто гуляйпіль-махновцями, хто нащадками Максима Залізняка. Не усвідомлюючи, що ні гайдамаки часів Гонти і Залізняка, ні революційно-контрреволюційні кавалерист-тачаночники батька Махна уособленням сучасного козацтва бути не можуть. З низки причин. Ще інші – одягали мундири часів Білої гвардії, і навіть білогвардійські ордени, і пускали сльозу з приводу погубленої “Єдінай і Нєдєлімай Рассеи”, ворогували з тими козаками, які вважали себе (тут, в Україні!) російськими монархістами.
Виникла й ще одна колізія. В Мінюсті України було зареєстроване Всеукраїнське (а згодом міжнародне) “Українське козацтво”, яке очолив В. Чорновіл (потім очолювали В. Мулява, І. Білас). Вже тоді і в приватних бесідах, й офіційно, під час Ради Генеральних старшин УК, в пресі та книжках я пояснював активістам “Українського козацтва”, що вони порушили етику, привласнивши собі назву, яка належить всім козацьким формуванням України. Бо якщо вони “українське козацтво”, то якими слід вважати сучасні Запорізьке, Чорноморське, Українське Реєстрове, Звичаєве та інші козацтва турецьким?
Це порушення етики особливо стало очевидним, коли почали з’являтися Укази Президента України: “Про день Українського козацтва”, “Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва”, “Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002 – 2005 роки”. Ось тоді керівники козацької організації “Українське козацтво” та її крайові отамани й почали доводити, що і свято “День Українського козацтва”, і всі Укази Президента стосуються саме їхнього козацтва, яке, мовляв, є єдиним законним, а всі інші козацтва - а їх тепер десятки – незаконні! Це викликало обурення у багатьох козацьких отаманів, і Канцелярія Президента Л. Кучми змушена була давати офіційне роз’яснення, що термін “українське козацтво” який вживається в Указах Президента, слід сприймати як такий, що стосується усіх козацьких формувань України. Тобто “Українське козацтво” – це всі козацтва України. І під час Великої ради на Хортиці організацію “Українське козацтво”, з якої, як пам’ятаєте, свого часу В. Ющенка було виключено “за несплату членських внесків”, було перейменовано.
На Великій раді Українського козацтва в Донецьку (1999 рік), яка відбувалася під головуванням гетьмана УК Біласа, була спроба проголосити Україну Гетьманською Державою, а Біласа – Гетьманом України. Коли питання вже поставлене було на... голосування (!), я виявився єдиною людиною, яка виступила проти. Мало того, виступивши з промовою, я зумів переконати кількатисячне козацьке товариство, що, по-перше, ніхто з них уяви поки що не має, що таке Гетьманська Держава на порозі постіндустріального ХХІ ст., оскільки не існує ні наукових розробок, ні Конституції, ні волі та готовності самого українського народу. І якщо зараз вони проголосять Гетьманську Державу та Гетьмана України - це буде державним переворотом.
Мене вже знали тоді, як історика козацтва, прислухалися, і питання з порядку денного було зняте. Але згодом, уже на Великій раді в Хмельницьку, в якій я не брав участі, Білас все ж таки наполіг, і його обрали... Гетьманом України!
Як І. Білас, людина з історичною освітою, могла зважитись на таке - пояснити важко, адже Гетьман України - це глава держави. Української козацької гетьманської держави! Глава Гетьманщини! На відміну від гетьмана Українського козацтва, який є всього лише гетьманом (від нім. гауптман), тобто старшим над козацтвом. І чому ні в Міністерстві юстиції, ні в інших владних структурах з приводу цього проголошення ніхто й вухом не повів, теж лишається загадкою. Хіба що не сприйняли це всерйоз. А дарма.
Що ж сталося 4 червня на Хортиці? Зараз у лавах козацтв України налічується до 250 тисяч козаків. Політично, ідеологічно, національно та релігійно вони, ці козацтва, неоднорідні, окремі з них одверто ворогують між собою; наприклад, одні з них визнають тільки УПЦ Московського Патріархату, інші принципово “Московську церкву” не визнають, а мають своїм патроном Патріарха всієї Русі-України Філарета; є в козацтвах греко- та римо-католики, іудеї і навіть мусульмани. Й ось на Хортиці всі гетьмани козацтв та верховні отамани козацтв, які зареєстровані в Мінюсті, вручили Президенту В. Ющенку спеціальні Універсали, якими, від імені своїх козацтв, проголосили (визнали, обрали) його Гетьманом України. Кожен з них заявив, що зробив це в ім’я єдності Українського козацтва, єдності України. Підтримали це козацьке єднання та благословили його і високі церковні достойники всіх провідних конфесій України, які теж взяли участь у Великій раді.
Мета, як бачимо, свята, але... Перед українським народом постала низка правових колізій, над якими, схоже, ні організатори Великої ради на Хортиці, ні Президент Ющенко та його команда (а на Великій раді була і Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, яку проголосили “Берегинею Українського козацтва, Берегинею України”) всерйоз не замислювалися.
По-перше, проголошення всенародно обраного Президента України Гетьманом України автоматично означає проголошення України Гетьманською Державою, Гетьманщиною. Але чи мала на це право Велика рада на Хортиці, хто її на це уповноважував і яким чином це узгоджується з діючою Конституцією України, гарантом якої є Президент? По-друге, як іменувати В. Ющенка надалі: “Президентом України”? “Гетьманом України”? Чи, може, “Президентом-Гетьманом України”, пам’ятаючи при цьому, що Гетьманат передбачає принципово інший державний устрій, при якому вся держава традиційно ділилася на адміністративні полки (області) та сотні (райони), на чолі яких стояли сотники і полковник, яких призначав безпосередньо Гетьман. І по суті це була військово-демократична монархія, яка несла в собі зародки і козацької демократії, і військового державного устрою, і монархії. Згадаймо, що в Польщі короля теж обирали, так само, як і гетьмана в Україні.
Досі, під час інавгурацій, і Президент Л. Кравчук, і Президент Л. Кучма теж проголошувалися, але... Почесними Гетьманами Українського Козацтва. Зверніть увагу: всього лиш “почесними”, і не України, а всього лиш “козацтва”, що не суперечило жодним нормам Конституції.
На мій погляд, організаторам Великої ради не слід було поспішати, а грунтовно порадитися з істориками козацтва, підготувати юридичне та громадянське підгрунтя для такого проголошення. Пам’ятаючи при цьому, що в Україні не існує навіть “Закону про козацтво”, як не існує закону про Гетьмана та Гетьманську Державу. І що те, що вони зробили на Хортиці, жодним збитим копитом козацького коня з Конституції України не узгоджується.
Де ж вихід.
Слід пояснити Президенту В. Ющенку та його оточенню, що вихід існує тільки один. Негайно роз’яснити народові, Верховній Раді, іноземним посольствам і всьому світу, що на Хортиці не було здійснено ні державного перевороту, ні зміни державного ладу в країні, ні зміни форми правління Українською Державою. І що насправді, даючи згоду бути проголошеним Гетьманом України, він, Президент Ющенко, мав на увазі, що він стає не Гетьманом - главою Гетьманської Держави, а Гетьманом... усіх козацьких формувань України. Тільки таке тлумачення може врятувати нашу державу від серйозних правових колізій та потрясінь. Ну, а коли відповідним чином буде змінено Конституцію (в що віриться мало) і Верховна Рада проголосить створення Гетьманської Держави України, тоді вже, будь ласка, проголошуйте нашого Президента хоч гетьманом України, а хоч гетьманом Євразії. Хоча, безсумнівно, поява Гетьмана в образі Президента України на даному етапі слугуватиме консолідації переважної більшості козацьких формувань.
